|
Новини порталу "Місто Старокостянтинів"
Інтернет-проект «Громадсько-інформаційний портал «Місто Старокостянтинів», створений для того, щоб розказати усьому світу про чудове і славне місто Старокостянтинів. А також, щоб люди, які колись жили в цьому місті і з якоїсь причини виїхали, мали нагоду відвідувати його хоча б в Інтернеті.
24 лютого 2007. Розпочалося впорядкування даних в інформаційному каталозі.
05 січня 2007. Боротьба на форумі проти спаму.
2007*2007*2007*2007*2007*2007*2007*2007*2007*2007*2007*2007*2007*2007*2007*20072007*2007*2007*20072007*2007*
Розпачали створювати веб-візитки для установ, підприємств та організацій міста Старокостянтинова.
відключення книги для гостей. (в усьому винні спамери :-( )
Розділення головної сторінки порталу та інформаційного каталогу на окремі.
Підключення форуму для спілкування усіх хто будь-яким чином пов'язаний з містом Старокостянтиновом.
28 квітня. Налагоджено співпрацю з інформаційно-аналітичною газетою старокостянтиновської міської ради. Тепер відвідувачі сайта можуть читати новини газети "Наше місто" в Інтернеті!
22 квітня. Було ухвалено рішення поки, що прибрати тематичний банер з головних сторінок, для прискорення завантаження сайта.
21 квітня. Виправлено відображення сайта на екрані 1280х1024, коректування і зміна тематичних рубрик. Додані: форми пошуку в Інтернеті від АПОРТ і МЕТА, відправка SMS повідомлень через портал КиївСтар. Додані погодні інформери, які показують погоду для міста Староконстантінова і Хмельницького.
20 квітня. На сайті були внесені зміни в оформлення головних сторінок.
16 квітня. Була закачана російська версія сайту. До цього часу сайт відвідало більше ста чоловік.
За 5 днів після відкриття, сайт відвідало близько сорока чоловік, а за 8 днів вже було дев'яносто відвідувачів з різних країн.
10-11 квітня. Проводилася реєстрація в рейтингах і подача заявок на реєстрацію в пошукових системах.
7 квітня 2006 року була закачана на сервер українська версія сайту. Ця дата вважається днем офіційного відкриття проекта «Громадсько-інформаційний портал «Місто Старокостянтинів».
Для відвідувачів сайту гарна новина!!!
Можливість безкоштовно закачати програму для роботи з фотографіями на Вашому ком'ютері. Picasa — это приложение Windows, с помощью которого можно в считанные секунды находить на компьютере нужные фотографии, редактировать и просматривать их. Кроме этого, программа Picasa упрощает редактирование и размещение фотографий благодаря специальным операциям, которые выполняются одним нажатием. Посетите веб-сайт Picasa.
30 вересня - Всесвітній день Інтернета
Сьомий рік підряд 30 вересня світова громадськість відзначає Всесвітній день Інтернету.
Всесвітній день Інтернету був введений в число офіційних свят в 1998 році попереднім главою Римської Католицької Церкви Іоанном Павлом II. Святий покровитель Інтернету, правда, офіційно дотепер ще не затверджений церквою, хоча з 2000 року тимчасово на цю посаду Ватиканом призначений святий Ісидор Севільський - іспанський єпископ, який жив в 560-636 роках і був автором перших енциклопедій. Хоча існує думка, що після очікуваної канонізації Іоанна Павла II він і стане святим покровителем Інтернет (ніби сам затіяв, сам і відповідай).
Що ж до православних святих, то покровителями Інтернет від імені Православної церкви неофіційно призначений квартет з чотирьох великомучениць – Віра, Надія, Любов і Софія. Сподіватимемося, що ця жіноча четвірка буде і надалі якісно допомагати.
Всесвітній день Інтернету святкується в багатьох країнах світу, але буває, що в різні дні. Наприклад, на Україні день Інтернету святкується 14 грудня. У Росії так склалося, що він святкується 30 вересня. У інших державах день Інтернету святкується 4 квітня в день вознесіння святого Ісидора Севільского
Старокостянтинівські новини
Подія
Травнева заметіль поетичного таланту
Аби вболівати душею за кожного з нас, аби розповісти і довести, що такі речі, як порядність і добро, совість і вірність, дуже потрібні, живе на цій землі поезія тендітної жінки – Раїси Котик-Маховської.
12 травня поетеса презентувала відразу дві збірки поезій «Белая вуаль» та «Хризантемова заметіль», що побачили світ у 2005 та 2006 роках. До поетичної розмови, що відбулася у затишній залі центральної районної бібліотеки, поетеса запросила усіх, хто любить слухати поезію, чия душа відкрита для творчості. І таких зібралося немало! Зустрітися з талановитою поетесою, її творчістю прийшли начальник міського відділу культури В.І.Муляр, заступник голови райдержадміністрації А.П.Пасічник, директор ЦРБ М.В.Мовчан, почесний громадянин міста В.Я.Мончак, О.М.Куйдан, методист райвідділу освіти, вчителі української мови та літератури навчальних закладів міста і району, учні та батьки, бо Раїса Миколаєвна сама педагог – працює завідуючою Зелененької школи. Отож, заповнена зала була найвагомішим свідченням тому, що прихильників поезії визнаної поетеси досить багато. І хіба це дивно! Бо ж її щире слово торкає душу, бентежить почуття, зігріває серце. Поезія Раїси Миколаївни, як говорили ведучі свята-презентації О.М.Поліщук та С.М.Горбачевська, - мов молитва, що ніби просить, якщо у наших душах є хоч краплинка віри, щедрості і милосердя, утримайте і примножте її, віддайте більше, ніж берете, пожалійте, перш ніж відвернутися, і вірте, усе в житті – на краще! І як добре, що у нашому місті живе і творить така людина. Любов до рідної старокостянтинівської землі, її людей завжди у серці поетеси.
Саме цією любов’ю, глибоким переконанням в тому, що світ попри все прекрасний, світилися очі поетеси, коли вона читала свої вірші. Слово мали і гості свята поезії, вони дякували Раїсі Миколаївні за її особливий поетичний світ, яким вона ділиться з людьми, вітали її з виходом нових збірок, а поетеса призналася, що вже намріяла собі нову книгу під назвою «Росяне намисто». І ще в тому, що вона – найщасливіша мама, бо ж має трьох хороших дорослих синочків! Саме вони надихають її на творчість, допомагають збірочкам задушевних поезій побачити світ.
«Маю надію, що моя поезія переживе мене. Не лишаючи своїм дітям матеріальних благ, зоставляю книги» - каже Раїса Миколаївна. Сьогодні у здобутку поетеси уже п’ять поетичних збірок, і ми, чекаючи на нові вірші, вітаємо її з таким вагомим прекрасним здобутком.
Ірина Костіна
Резолюція Всеукраїнської науково-практичної конференції «Кобудь – Костянтинів – Старокостянтинів: археологія, історія, культура, архітектура»
Оцінюючи організацію і хід конференції, виступи її учасників, наукові видання, виставки, рівень заявлених матеріалів, характер дискусії і творчий обмін думками, науковий форум в Старокостянтинові заявляє наступне: вважати першопочатком історії міста – появу і існування літописного городища Кобудь в ХІІ-ХІІІ ст., яке знаходилося на місці замку князів Острозьких, збудованого в ХVІ ст. Відлік часу історії Старокостянтинова відтепер розпочинати з XІІ ст. Керуючись цим:
1. Запропонувати органам виконавчої влади в місті, області і державі відзначити ювілей Старокостянтинова – 800-ліття міста у 2009 році, задля чого:
– завершити реставрацію замку князів Острозьких, розмістивши в його приміщеннях музей історії міста і краю;
– розпочати реставрацію і відродження Домініканського монастиря;
– відродити і поновити в Старокостянтинові державний історико-культурний заповідник;
– відкрити в Старокостянтинові «Костянтинівську академію», як філію вищого навчального закладу Національний університет «Острозька академія»;
– підготувати і видати до ювілею міста «Історію Старокостянтинові», монографію Т.Кемпи «Князь К.В.Острозький», «Повну кореспонденцію К.В.Острозького»;
– виготовити на тендерній основі, встановити і відкрити в місті пам'ятник князю К.В. Острозькому.
2. Задля подальшого вивчення історії і культури міста, консолідації зусиль вчених, організувати і провести весною 2009 року Міжнародну наукову конференцію в Костянтинівській Академії.
3. Рішення конференції відразу після його прийняття довести до регіональних і всеукраїнських засобів масової конференції.
Благоустрій
Місто будується
Чи не найперша ознака розвитку міста – його інтенсивна розбудова. Тому, коли читаєш у регіональній пресі про нелегку ситуацію з будівництвом у сусідніх райцентрах, на душі стає радісно за наш Старокостянтинів. Уже сьогодні у місті інтенсивно зводиться перша черга 119-квартирного п’ятиповерхового житлового будинку нового масиву «Авіатор».
У квітні-травні розпочнеться будівництво другої черги – п’ятиповерхового будинку на 60 квартир. Уже розроблена проектна документація на 80-ти квартирний п’ятиповерховий будинок третьої черги. Розпочато проектування групи 9-ти поверхових багатоквартирних житлових будинків, а першочергово планується будівництво 4-х секційного дев’ятиповерхового будинку на 107 квартир та 3-х секційного 9-ти поверхового будинку на 71 квартиру, розгорнутих головними фасадами на вул.Попова (план забудови див. на фото).
Потрібно відмітити, що розбудова «Авіатора» - це і гарна можливість для приватних підприємств нашого міста. У підприємців, скажімо, є можливість прийняти дольову участь у будівництві та розмісти у новобудовах свій офіс, магазин, стоматологічний кабінет тощо. Для цього достатньо уже зараз звернутися у відділ містобудування та архітектури або до замовника будівництва. А замовник – Подільське управління капітального будівництва МОУ. Підрядником першої та другої черги виступає ЗАТО «Прогрес» (м.Славута).
Гарна погода і завзяття допомагають зодчим зводити дім. Він росте швидко і віриться, зовсім скоро, здивує старокостянтинівців новенькими привабливими квартирами.
Ірина Сапчук,
Фото Анни Галазюк
Подія
Час не гоїть чорнобильські рани
26 квітня, у день Чорнобильської трагедії, громада нашого міста, керівники підприємств, установ, організацій, представники районної та міської влади, військові та всі свідомі громадяни Старокостянтинова повільною ходою з квітами та вінками йшли до Меморіалу Слави.
Саме тут, праворуч від Меморіалу напередодні 20 річниці аварії на ЧАЕС було встановлено перший камінь під майбутній пам’ятний знак ліквідаторам Чорнобильської аварії.
Мітинг відкрив міський голова Микола Мельничук «Час невпинною ходою віддаляє нас від страшної трагедії на ЧАЕС, але не загоює ран учасників тих подій, в пам’яті яких вона залишила багато страждань та горя, - зазначив міський голова, - ми схиляємо голову, віддаючи данину пам’яті і шани тим, хто першим рятував людей від Чорнобильської біди. 20 річниця цієї жахливої техногенної екологічної катастрофи має вкотре привернути увагу світової спільноти до великої біди, що спіткала не тільки Україну».
Урочисто, під гру муніципального духового оркестру, Меморіальний знак відкрили голова Старокостянтинівської міської спілки чорнобильців М.М.Підлуцький та голова соціально-екологічної партії «Союз.Чорнобиль.Україна» В.П.Стаднік. Відразу після цього кожен бажаючий віддав данину пам’яті, поклавши до каменя квіти та вінки.
Слово мав В.Л.Ніконішин, керуючий справами районної ради, який підкреслив: «Чорнобиль увійшов в історію розвитку нашої цивілізації трагічною датою. Такої глобальної екологічної катастрофи людство ще не знало. І центром цієї жахливої аварії стала наша багатостраждальна Україна. Сьогодні ми згадуємо ті трагічні події, коли Чорнобиль небувалою бідою увійшов у наші серця і душі. Чорнобильське лихо ще довго нестерпною бідою нагадуватиме про себе не тільки нам, адже через 20 років майже 7 мільйонів громадян відчувають на собі наслідки трагедії, що сталася. Ця трагедія розділила життя України навпіл: до Чорнобиля і після. У цей день ми схиляємо голови перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів. На території Старокостянтинівщини проживає більше 600 осіб, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС. Але катастрофа і жахлива тим, що залишає по собі велику спадщину горя і хвороб».
З хвилюванням, трепетом в душі йшли до мікрофону ті, хто безпосередньо був у Чорнобилі, взяв участь у ліквідації аварії. Одна серед них, В.К.Слінкіна, ліквідатор першої категорії, зокрема розповіла про те, як важко живеться нині чорнобильцям, які 20 років тому не рахувалися зі своїм здоров’ям та власним життям, як мало передбачено коштів на лікування та забезпечення ліквідаторів ЧАЕС. «Я думаю, що у цей день нас почують!» - З надією сказала Валентина Костянтинівна.
Пам'ять загиблих на Чорнобильській АЕС вшанували хвилиною мовчання. Панахиду за померлих провів благочинний Старокостянтинівського району УПЦ КП, Настоятель Свято-Троїцького Храму протоієрей о.Степан. А після мітингу усіх запросили до Будинку офіцерів, де відбувся концерт-реквієм за участю творчих колективів Старокостянтинівщини.
Хочеться, щоб про чорнобильців, в яких і досі болить душа, підірване здоровя, згадували не лише у чергову річницю Чорнобильської трагедії. Адже сама ця дата ставить перед державою багато запитань і проблем, від яких залежить життя цих людей та ще не одного покоління українців.
За законами доброти і людяності
18 квітня виповнилося 88 років з початку діяльності Українського Червоного Хреста. А 8 травня усе людство планети, незалежно від національності, релігійних, політичних переконань, відзначатиме Всесвітній День Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, котрий заснований у 1863 році. Навіть кілька прикладів, взятих з історії людства, яка була і залишається наповнена війнами, воєнними конфліктами, природними катаклізмами. Парт-Артур, перша світова війна, Велика Вітчизняна. І сестри милосердя Червоного Хреста завжди були там, де потрібно було рятувати людське життя – на передовій, в госпіталях.
А є ще й багато інших обов’язків у повсякденній роботі цієї організації, яка об’єднує людей доброї волі усієї зелі. Це турбота про тих, хто потребує допомоги сьогодні в міру життєвих обставин – за віком, станом здоров’я, матеріальною забезпеченістю.
І працюють у цій організації люди не тільки за чітко визначеними службовими обов’язками, а, в першу чергу, за законами доброти і людяності. А це роки безкорисливої, нелегкої праці по наданню щоденної допомоги стареньким немічним, як у повсякденному побуті, так і в підтримці їхнього здоров’я. Це – профілактична робота, проведення благодійних акцій і інше. Та не всі із тих, кого це не стосується, і не завжди розуміють і оцінюють значимість цієї діяльності.
У Старокостянтинівській міськрайонній організації Червоного Хреста нараховується кілька тисяч членів Товариства. Працює 6 медсестер та 2 молодших сестри милосердя.
Вся діяльність побудована на самофінансуванні, тобто за рахунок членських внесків та пожертвувань тих, хто розуміє і сприймає душею ті ж закони людяності і добра, а чиюсь біду і проблеми – як свої власні.
На щоденному обслуговуванні у працівників Товариства 408 одиноких пристарілих, в середньому 60-70 чол. на одну медичну сестру. Серед них є люди різні за віком, за станом здоров’я, за долею, але сильне у них усіх бажання жити, бачити світ, а для цього їм потрібна наша допомога.
А щоб налагодити усю цю систему допомоги, щоб підопічні не відчували незручностей, необхідна теж щоденна напружена організаційна робота. Потрібно володіти ситуацією, своєчасно вносити необхідні корективи. Та Зої Миколаївні Скакун, котра очолює цю організацію уже майже 20 років, досвіду не позичати. Ще й іншим колегам є чому у неї повчитися.
«Не все так легко зробити, як здається на перший погляд, але якщо працювати, – то можна – так вважає Зоя Миколаївна. – У нас обладнано і працює медико-соціальна кімната, у якій постійно чергують медичні сестри Червоного Хреста.
Допомога надається безкоштовно. Планувалось ряд широкомасштабних заходів, але проведені вони були дещо обмеженого характеру. Так, наприклад, не всі до кого ми зверталися, відгукнулися щодо участі у благодійній акції під час проведення заходів, приурочених Всесвітньому Дню боротьби з туберкульозом. Проблеми – нестача коштів, немає відповідних умов для праці. Приміщення не опалюється, а зимою вода замерзала. Медсестри після обслуговування пацієнтів не могли помити руки. Немає друкарської машинки, не кажучи уже про комп’ютер.
Не зважаючи на все це, працюємо з повною віддачею. Бо все, що робимо, то робимо для людей, самі обрали свою долю і роботу.
Районна організація працює за програмами «Молодь», «Медична сестра», «Діти вулиць», «Протидія торгівлі людьми», «За здоровий спосіб життя», «Досліджуючи гуманітарне право» і за іншими програмами, що стосуються боротьби з туберкульозом, СНІДом і іншими хворобами.
Не кожен за станом здоров’я зможе зайти до нас на прийом. А тому значна увага і контроль за відвідуванням наших підопічних на дому. Це ті ж самі медичні, побутові послуги, усе перерахувати важко – одному лист написати, іншому знайти адресу родича, який проживає у Росії, Білорусії, зайти до знайомих, у котрих немає телефону і запросити прийти відвідати і багато іншого.
«Вже не перший рік майже щоденно завітує у мою оселю медсестра Лариса Березнюк, – розповідає інвалід І групи Т.Г. Дмитрієва, – це дуже чуйна, доброзичлива людина, безмежно вдячна їй за турботу про мене і таких як я». Такі ж самі слова вдячності на адресу медсестри висловлює пенсіонерка Ж.Скоп. З вдячністю відгукуються про роботу працівників районної організації ветеран Захаров М., сім’я Шамриленків і інші.
Чималий стаж нелегкої, турботливої роботи і у медсестри Надії Семенюк. Вона не просто виконує професійні обов’язки, а як і інші її колеги, вона творить добру справу, так як велять людські закони доброти і людяності. Не один рік пропрацювала в організації і молодша сестра милосердя Надія Хома, своєю нелегкою щоденною працею заслужила шану та повагу своїх підопічних.
«Робимо все, що можемо. Але не завжди все вдається. В останні роки працювати стало важче, люди збідніли, кожен думає про те, як вижити самому. А про тих, хто не може самостійно вижити, теж мусить хтось опікуватись? – висловлюють свою думку працівники райкому Товариства Червоного Хреста. – Ми вдячні усім тим, хто допомагає у нашій нелегкій роботі, хто творить добро. І розраховуємо на допомогу міської та районної рад, райдержадміністрації, сільських голів, керівників підприємств і організацій, підприємців, усіх тих, хто небайдужий до людської буди, хто живе за законами доброти та людяності».
Сподіваємось, що кожен, у кого щира добра душа відгукнеться на ці слова.
Свято
Віват, ліцей, віват!
...Весняну бадьору мелодію, яку професійно виконували музиканти муніципального духового оркестру біля приміщення ліцею, було чути здалеку. На святковий поклик музики з відкритими для особливого торжества серцями до ліцею йшли люди різних поколінь. Колихалися на вітрі квіти у чудових букетах, яскравіли подарунки, які несли до рідної школи № 2 випускники різних поколінь. Вони з’їхалися на ювілейний день народження школи з різних куточків України та близького зарубіжжя. Поспішали чимдуж на зустріч з молодістю, а біля порогу школи, наче перед Храмом, притишили крок і зупинилися. І хоч грав, зазиваючи, оркестр, та ще гучніше стукали серця випускників. Я питала у них про перші враження, але слів бракувало і замість них блискучі щирі сльози видавали високі почуття.
Ще більше емоцій принесли перші зустрічі у коридорах школи з класними керівниками, улюбленими учителями і наставниками. І враз Т.І.Франчук, Т.Н.Повіц, Р.І.Рудман та багато інших з вчорашнього та сучасного вчительського складу опинилися у морі хвилюючих потисків рук, поцілунків і, звичайно, квітів. Випускників на згадку про день 70-річчя запросили заповнити анкети, де кожен з них залишив свою думку і автограф. Просто і невимушено школу-ліцей віддали у руки тим, хто разом з нею святкував іменини. Хтось із вчорашніх вихованців зграйкою прибулих пташок полетів за класним керівником до рідного класу, щоб сісти на своє місце і ще раз відчути себе учнем – веселим і безтурботним, хтось оглядав виставки, створені учнями та мудрими педагогами, хтось поспішив до зали Бойової слави, де є що показати і на що подивитись. Кожен, хто мав честь побувати у ліцеї того дня, знайшов себе і відчув потрібним у цих благодатних стінах. А потім усіх покликали у спортивну залу (до речі, 14 квітня у ліцеї відбулася святкова лінійка, де теж дарували подарунки і віддавали шану ветеранам педагогічної ниви, що під рушниками входили до зали). Завдяки старанням директора ліцею Т.І.Франчук, яка протягом всього дня, наче гожа господиня, приймала гостей, заступника директора Ю.Б.Карповій, яка увесь свій талант вклала у цей чудовий день і це свято, завдяки щирим і вправним педагогам ліцею , все світилося торжеством. Ціла галерея фотокарток, віньєток різних років, газет про ветеранів-педагогів, створена учителями та учнями, чекала на присутніх. І випускники дійсно припали до них поглядами і душею, розглядали, шукали себе та друзів, жартували і посміхались. А посеред зали – зі смаком прибрані столи для фуршету, аби кожен зумів відпочити з дороги, пригоститися і невимушено поспілкуватися. Незабутнім моментом отого пригощання стала поява в дверях зали директора, ветерана, що віддав школі №2 кращі 24 роки, Василя Яремовича Мончака. Його вітали оваціями, а коли директор взяв слово, примовкли, наче слухняні учні. А його і самого по самі вінця душі переповнили щасливі спогади і емоції. Уже пізніше, на торжестві у Будинку офіцерів, В.Я.Мончак скаже, що цей день перевернув його душу, наповнюючи її щастям від щирих поглядів очі в очі... І не будуть ті слова надто високими, ні! Тихою рікою емоції разом із зрілими і ще молодими випускниками линутимуть до Будинку офіцерів. Вони наповнять його велику залу вщент , без вільних місць. А за сценою метушливо хвилюватимуться юні артисти. Чи все готово? Чи все вдасться? І тільки красивий виважений голос ведучої, заступника директора ліцею з навчально-виховної роботи Юлії Борисівни Карпової їх трішки вгамує. Для вітального слова на сцену першою запросять директора ліцею Тетяну Іванівну Франчук, яка скромно і зовсім по-материнські розповідатиме про досягнення ліцеїстів, про безліч відгуків, які отримала перед святом через Інтернет, про те, що ліцей не втратив і гордо несе інтелігентні традиції другої школи. А потім з букетом троянд вийде на сцену міський голова Микола Степанович Мельничук і скаже про те, як багато важить ліцей для міста, якщо зібрав сьогодні на свято повну залу небайдужих людей. Він подарує квіти директору, а ліцею – сучасний комп’ютер.
Ще один комп’ютер отримав ліцей від відділу освіти виконавчого комітету міської ради. Багато добрих щирих слів подарувала присутнім начальник міського відділу освіти Надія Щербань. Безліч чудових потрібних подарунків – цифровий фотоапарат, книги, телевізор – подарували школі гості та випускники різних років. І це прекрасно! Кожен дарунок, що прикрашатиме школу, яким будуть із покоління у покоління користуватися її учні, - це ще й згадка про свято і про того, хто не забув рідну школу.
А коли на сцену піднявся В.Я.Мончак, присутні встали. Так вони зустрічали мудрого директора, що прикладав всі зусилля, аби школа розквітала і будувалася, який згуртував навколо себе творчий колектив особистостей, з яких брали приклад цілі покоління, знаючи про яких, саме у 2 школу вели дітей та онуків.
А торжество набирало обертів. Чудовий театралізований сценарій Ю.Б.Карпової у постановці С.Шпітька та фільм про історію школи вразили глядачів. Талановиті учні та викладачі ліцею своєрідно, неповторно, співаючи і вальсуючи, перегортали сторінки історії школи, не забуваючи жодного імені тих, хто стояв біля її зачину, хто трудився і трудиться на її благо і нині. А зала, мов розхвильоване море пристрасті, сміялася, плакала, дзвеніла оплесками та оваціями „Браво”. На сцену запрошували педагогів та випускників 50-60 років, 70-80 і 90 років. Кожен мав можливість сказати школі та вчителям найщиріші слова, подякувати і обійняти один одного. Кожна мить свята – і спогад про Велику вітчизняну, і театралізовані розповіді про те, як хлопці із 2 школи мріяли стати космонавтами, як з руїн мудрою скарбницею знань та на ентузіазмі учителів, батьків, учнів проростала вона у повоєнні роки, як будувалася у 70-х, і виступ команди КВК сучасного ліцею „Маленька перерва”, і дорогі серцю спогади учнів, що працюють вчителями і рідній школі, - стала особливою та, впевнена, незабутньою. І не дарма фінальною піснею свята була „Віват, ліцей, віват!” Саме це переможне слово тремтіло у душах та на устах присутніх. Віват тим, хто створив цей чудовий заклад, що об’єднує людей попри відстані, переконання, проблеми, віват тим, хто тут творчо, збираючи по крупицях всі кращі надбання, працює, віват учням, що прославили і, як не повірити, ще прославлять ліцей та місто в майбутньому! Віват, ліцей, віват!
Ірина Костіна. Інформаційно-аналітична газета старокостянтинівської міської ради.
Доля довжиною в 70 ...
Школі №2 - ліцею присвячується
Сімдесят років ...Це мало, чи багато! Для історії - мить, для людини - ціле життя. А для школи - це десятки прожитих шкільних років, це сотні, тисячі уроків та перерв, шкільних дзвінків. Це десятки тисяч дитячих та учительських сердець, в яких горить іскорка повага та любові до школи. Це життєві дороги випускників, які пролягли по всій нашій матінці-землі. І сьогодні, в день народження школи, є нагода повернутися до шкільного порога, привітати її з ювілеєм та поспішити на зустріч зі своїм дитинством, юністю, шкільними друзями та учителями, з тим, що назавжди залишилось в душі яскравим, трепетним спогадом.
Як вже повідомлялось 14-15 квітня 2006 року в місті Старокостянтинові відбулося свято. Свято, присвячене школі, школі №2. 14 квітня пройшла урочиста лінійка та спілкування унів з випускниками та ветеранами-педагогами. 15 квітня школа зустрічала гостей звідусіль. До рідної школи приїздили випускники зі всіх куточків колишнього радянського союзу. Всі вони хотіли хочаб на мить повернутися у своє дитинство, пригадати ті добрі шкільні часи. В цей день під дахом школи зібралися випускники та вчителі 50-90 років. Гості відвідали музей, шкільні класи, мали змогу посидіти за своїми партами.
О 14:30 розпочалася урочиста програма у гарнізонному Будинку офіцерів. Велика зала цього закладу не могла вмістити усіх хто прийшов та приїхав на свято рідної школи. Як і має буте, свято розпачалося привітаннями та подарунками. Всіх присутніх привітали: теперішній директор ліцею (школи № 2) Франчук Тетяна Іванівна, міський голова Мельничук Микола Степанович та завідувач міським відділом освіти Щербань Надія Михайлівна. Школі подарували два сучасних комп’ютера. Міський відділ освіти відзначив грамотами деяких вчителів та колишнього директора школи Мончак Василя Яремовича. Після урочистих привітань розпочалася концертна програма, програма у вигляді історичного екскурсу з минулого в майбутнє. На святкову сцену виходили вчителі та випускники 50-60 р.р., 70-80 р.р. та 90 років. Всі бажаючі давали бліц інтерв’ю, та поздоровляли рідну школу з цим прекрасним ювілеєм. А закінчилося свято цікавим КВН.
влас. кор.
КУБОК КНЯЖОГО МІСТА
9 квітня в нашому місті відбулися Всеукраїнські кваліфікаційні змагання зі спортивно-бальних танців «Кубок княжого міста».Змагання пройшли на високому рівні. Були присутні 218 танцювальних пар з міст: Рівне, Луцьк, Тернопіль, Кіровоград, Хмельницький, Шепетівка, Волочиськ, Бердичів, Кам'янець-Подільський, Красилів і, звичайно, Старокостянтинів. Хід змагань, кожну танцювальну пару оцінювали досвідчені судді вищих, міжнародних категорій з усіх міст-учасників.
Наше місто дуже привітно поставилось до гостей та учасників змагань. Про це свідчать їх радісні та , захоплені очі, які у заповненій залі гімназії слідкували за граціозними кружляннями пар та гордість за І отримані нагороди.
А переможцями змагань у нашому місті стали: у категорії
Юніори 1 початківці - І місце отримали Василь Гончарук та Дарія Ниник, II - Дмитро Буров та Крістіна Серветник;
Юніори 2 початківці - І місце - Олександр Онищук та Анна Бобер;
в категорії Ювенали 2 Е St. - III місце отримали Ігор Дувалкін та Юля Подолянко;
Ювенали 2 Д St. та Ювенали 2 Д Lat. - І місце - Роман Соломах та Ірина Калеиик;
Ювенали 1 поч. - І місце - Сергій Шуляк тa Софія Дмітрієва;
Ювенали 2 E Lat. II місце - Ігор Дувалкін та Юлія Подолянко;
Юніори 1 Д Lat.) та Юніори 1Д St. - І місце - Олександр Шевчук та Дарина Волколуп, II - Дмитро Левик та Анастасія Плохотюк;
Ювенали 2 поч.) - І місце - Іван Гончарук та Марія Мазур.
Вітаємо переможців!!!
По матеріалам інформаційно-аналітичної газети
старокостянтинівської міської ради.
Співає, танцює,
творить юність талановита
7 квітня відбувся творчий звіт колективів учнівської художньої самодіяльності загальноосвітніх закладів Старокостянтинова. До уваги журі були представлені вокально-хореографічні композиції, виступи хорових колективів, спів юних вокалістів, театральних колективів, виставки дітей-художників. Досить швидко творчий звіт перетворився на справжнє свято весни, натхнення, творчості Воно подарувало багато прекрасних миттєвостей і тим, хто перший раз вийшов на велику сцену ЗОШ №1, і кому довелося оцінювати (а це було зробити досить нелегко) виступи і роботи міських талантів.
По матеріалам інформаційно-аналітичної газети
старокостянтинівської міської ради.
Головні новини в світі від РБК
|
