|
В місті є дві поліклініки, районна лікарня. Також якісні медичні послуги пропонують безліч приватних організацій і підприємців.
Розмова на тему
Благочинна місія німецьких друзів
Кілька місяців тому у місцевій та районній пресі з’явилася цікава інформація про гуманітарний вантаж, який прибув із німецького містечка Цетель. Уже вп’яте німецькі друзі допомогли центральній районній лікарні значними коштами та необхідними речами. Детальніше про гуманітарну допомогу та робочу поїздку до Німеччини – у розмові нашого кореспондента з головним лікарем ЦРЛ Іваном Захаровичем Гордою.
Іване Захаровичу, з чого почалася така дружба між нашою лікарнею та німецькими друзями Германом Шмідтом та Фрітцом Катцеймаєром?
- Вона має свої коріння вона виникла давно. Справа в тім, що мама Германа Шмідта, який проживає у німецькому місті Цетель, уродженка с.Григорівка Старокостянтинівського району.Отож, 5 років тому Герман приїхав на Україну,побував у Старокостянтинові, у Григорівці. Завітав і у районну лікарню. Вже тоді, бачачи людські проблеми, він щиро простягав руку допомоги тим, хто її потребував. Мій попередник, Юрій Дмитрович Чинник, познайомився з благодійником, так виникло знайомство і врешті щира дружба. Герман Шмідт зв’язався з гуманітарними організаціями в м. Цетель. Його підтримала й інший поважний - житель Цетеля, яким я, якщо бути відвертим, просто захоплююсь. Це Фрітц Катцеймаєр. Людина-легенда, учасник Великої Вітчизняної війни, воював під Сталінградом, був у полоні, і по логіці повинен відчувати якусь ненависть… Але він поставив перед собою ціль – безкорисно допомагати людям. А найбільше він захоплюється країнами, що приймали участь у війні, тим, хто постраждав від гітлерівської навали. І як учасник війни, бачачи, що робили німці, через роки ця високоморальна людина несе у своїй душі відповідальність за ті страшні вчинки. Це, власне, я відчув при поїздці в Німеччину.
А яким чином Ви зв’язалися з благо чинниками?
- Коли я прийняв посаду головного лікаря, саме німецькі друзі зв’язалися зі мною і сказали, що вони не проти і далі продовжувати благочинну місію. Зрозуміло, що я не міг не підтримати таку благородну ініціативу. До речі, ми вже були знайомі особисто, я приймав участь у розподілах попередніх гуманітарних вантажів. Німці вислали мені запрошення, спочатку я не зумів відкрити візи, але коли я сказав їм про те, що німецьке посольство зволікає з відкриттям візи, Герман Шмідт та Фрітц Катцеймаєр. вийшли на німецьке посольсьво і мені відкрили візу за одну добу, а посол Німеччини в Україні зателефонував мені додому і вибачився за зволікання. Зацікавленість німецьких друзів щодо цієї поїздки була досить великою.
Розкажіть, будь ласка, про перебування у Німеччині, про мету Вашої поїздки.
- Почну напевно з того, що поїздка у Німеччину була для мене великими випробуванням, так як я не володію німецькою мовою. При цьому добирався я сам. Спочатку приїхав у Берлін, потім у Олєнбург, де мене дуже тепло, як рідного, на автомобілі зустрів Герман Шмідт з дружиною Гертруд. Вони приїхали з перекладачем, якого наймали спеціально для мене. Так розпочалася моя місія, в ході якої я мав зустрітися з бургомістром та головою общини, подякувати за чотири транші допомоги, і, власне, вибрати новий гуманітарний вантаж. Скажу, що саме в день моєї поїздки була призначена сесія міської ради у м.Цетель, на якій вирішувалося питання про кошти для нашої лікарні.
У моєму розпорядженні був автомобіль і перекладач. Я побував у німецькій школі, на німецькому заводі, познайомився з сільським господарством, був у німецького фермера, поблизу моря, на курортних зонах, тобто мав можливість максимально побачити усе, що хотів, чим цікавився. Та де б я не був, мене хвилювало одне і теж запитання: чому німці живуть значно краще нас, як зуміли так підняти свій благоустрій, добробут? І я таки зробив висновок. Думаю, що він вірний. Німці чітко дотримуються закону. І якщо ми хочемо жити по-європейськи, нам не тільки потрібно говорити про законність, але й чітко, на справі,виконувати закони. А яка у них культура поведінки! Я, до речі, вже був у Польщі, Угорщині, Югославії. Але такої ввічливості, чемності, доброзичливості не бачив…
А у лікарні побували?
Так. Був у німецькому державному шпиталі, який викликав у мене, як у лікаря, найбільший інтерес. Це була тригодинна екскурсія. Перше, що кинулося мені в очі, це– чіткий порядок, що дія для всіх. У німців майже немає пільг, якщо ж пільги є, то вони надаються коштами. Шпиталь не перевантажений. Хворих мало, і це вражає, дуже розвинута форма – лікування на дому. Треба вважати на те, що німецька нація значно здоровіша української, я бачив людей, яким по 80, а вони самі керують автомобілями. У лікарні люди лежать лише у крайньому випадку, коли потребують невідкладної медичної допомоги і цілодобового нагляду. Дуже розвинений і приватний медичний сектор. Мене вразила велика комп’ютеризація медичних закладів, лікарі майже нічого не пишуть, все закладається у комп’ютер. І це при тому, що я був не у не показовому центральному шпиталі… Це лікувальний заклад на 240 ліжок, де немає метушні, хворих возять на функціональних ліжках, де все працює для людини, де спокій, загальна санітарія. Такий, скажімо, цікавий момент: до пологової зали я прийшов у звичайній одежі, мене не переодягали, пустили разом з перекладачем, менеджером шпиталю, Германом… Я здивувався і запитав: «А ви не боїтеся, я ж все таки з вулиці, можлива інфекція і т.п.?» Менеджер шпиталю доброзичливо посміхнувся і відповів: «Ми інфекції не боїмося, бо захищені надійними дезодоруючими засобами, а якщо ви боїтеся лікарняної інфекції, будь-ласка, переодягайтеся, ось є все необхідне…». При пологах у них присутній чоловік, можуть прийти інші родичі. Пологова зала велика, там навіть є басейн для тих, хто хоче народити у воді. Сподобався також денний стаціонар, що вражає охайністю, затишком. А як цікаво налагодженна система харчування! Кожному хворому їжа упаковується окремо, Перевозяться порції у великому термосі. Дуже розвинуті профілактичні заходи.
А яку враження справила на вас зустріч з бургомістром?
Я був у Німеччині п’ять днів і зустрівся і з бургомістром, і з депутатами і мав честь побувати на сесії міської ради, що зібралася заради мене.
На ратуші був піднятий український прапор, мені найняли іншого державного перекладача. Фрітц Катцеймаєр доповідав депутатам про місію, показував слайди про нашу лікарню, звітував щодо фінансів, які витрачені., виступав і Герман Шмідт. А потім слово дали мені, я розповідав про Україну, про зміни, що у нас відбулися, їм цікаво було знати про Чорнобиль і чи пов’язана чорнобильська трагедія із здоров’ям української нації. Бургомістру Павлушко під гучні опески я вручив вірчу грамоту від міського голови нашого міста і булаву. Я щиро дякував за допомогу, вручив також грамоти-подяки Фрітцу Катцеймаєру і Герману Шмідту. Бургомістр у своєму виступі зазначив, що радий бачити мене, як лікаря, у Цетелі, і те, що гуманітарної допомоги потрібно надавати ще більше, до речі, на минулій сесії мерія виділила 5 тисяч євро для гуманітарної допомоги лікарні, ще 7 тисяч євро було зібрано громадськими організаціями, общиною, волонтерами.
Мерія запросила мене на звану вечерю при свічках, де я спілкувався з депутатами. І те, що я сам депутат, зіграло свою. Я зрозумів, що депутат, крім основної роботи, в Німеччині має займатися доброчинністю, якоюсь благородною справою, допомагати людям.
Цікавою була процедура пакування вантажу. Німці старалися вкласти. Кожне вільне місце щільно і акуратно заповнювалося тими речами, які сьогодні значно покращило роботу нашого лікувального закладу.
Німецькі друзі приїхали у Старокостянтинів разом з Вами?
- Так, і навіть власноруч допомагали розвантажувати вантаж. Гуманітарна допомога стала справою душі цих благородних людей, тому вони не рахувалися з силами та власним часом. Це як релігія, як молитва…Завдяки гуманності і невичерпному ентузіазму Германа Шмідта і Фрітца Катцеймаєра наша лікарня отримала сучасні функціональні ліжка, тумби,
дитячі ліжечка, рухомі опори, лампи, спеціальну ванну для медичних процедур, ноші, кушетку, матраци, білизну, бинти, одяг для медичного персоналу і багато іншого. На гроші (5 тисяч євро), зібрані від благодійних організацій та жителів Це теля, придбаний нарешті кувес для новонароджених, якого так зачекалися у пологовому відділенні, велику потужну промислову пральну машину, великий набір хірургічних інструментів, що значно покращив рівень роботи нашим хірургам. І все це – для наших людей! Тому я не втомлююся дякувати німецьким друзям за підтримку і хочу запевнити (так як знаю, що цю статтю прочитають у Цетелі) що вони можуть завжди можуть розраховувати допомогу і з нашої сторони.
З усього зрозуміло, благочинна місія німців продовжиться?
- Так, вони знову планують привести вантаж у Старокостянтинів. Для них це справа честі і я особисто та увесь колектив лікарні дякуємо їм за людяність і добро. Нехай воно повертається до них сторицею!
А Вам дякуємо за змістовну розповідь.
Розмову вела Ірина Сапчук
Якщо ваших реквізитів немає в переліку, зв'яжіться з адміністратором проекта.
|
|
