|
СМИ пишут
|
ОТКРЫТИЕ ВЫСТАВКИ
С 23. 07 в Хмельницком областном благотворительном фонде "Хесед Бешт"открылась персональная выставка "народного живописца " староконстантиновского художника Вилена Абрамовича Курмана.
Работы художника самобытны, в них переплетаются еврейские и украинские сюжеты. Вилен Абрамович -патриот родного города, об этом свидетельствуют многочисленные пейзажи Староконстантинова: "Местечко", "Староконстантинов в прошлом", "Мельница" и др.
На своих полотнах Курман воссоздает архитектурные памятники в их первозданной красе. Картины Курмана несут энергетику и темперамент. По колориту они напоминают кустодиевские полотна.
Интересна и серия бытовых композиций - это живописные уголки родного города в том виде, в котором он был более 100 лет тому назад. "Улица Александровская " - так называлась когда - то одна из улиц штетла. В " Кузнице Нахема "- горит огонь, помощник раздувает меха, у стены стоят колеса. Старый кузнец, бывший житель Старокоистантинова, любил свое дело, любил людей, любил жизнь.
На философские размышления наводит нас картина "Забытое кладбище", "Господь дал и Господь взял. Да будет имя Господа благословенно!" (Иов 13:15).
В еврейских поселениях существовали принадлежащие общине кладбища. Как священные реликвии почитались надгробные стелы - мацевы. Их не щадило, время, но еще чаще становились они жертвами вандализма.
Вилен Абрамович Курманн- самоучка. Родители не приветствовали увлечение сына рисованием. Художество - не денежное занятие. Врач, инженер - вот достойная профессия. Но генетическая предрасположеность ( дед был резчик по дереву), плюс огромное желание дали результаты. Художник посещал студии живописи, посещал музеи изобразительного искусства и выставки, самостоятельно изучал творчество художников. В 70-е годы Курман работал художником-оформителем в Доме офицеров, позжее - в художественном комбинате.
Сейчас Вилен Абрамович целиком посвящает себя любимому занятию- живописи.
Так, в небольшой мастерской, пахнущей олифой и масляными красками, пишет свои картины художник.
Татьяна Романченко, куратор
Июль 2002 ШАЛОМ АЛЕЙХЕМ Шалом алейхем Хмельницкая областная еврейская благотворительная газета
список статей
ВЕЛИКИЙ ДАР - ЛЮБОВЬ
Вилен Абрамович Курман родился в 1940 году в Староконстантинове. Талант к рисованию проявился рано - все школьные тетради были заполнены рисунками. Юношеские и молодые годы провел в Одессе, Севастополе...любовь к морю, природе, романтика.
Тяга к творчеству повлияла на выбор профессии - стал художником-оформителем и учился, учился. Мастерству у великих художников в строгих залах музеев, фантазии красок у чудесной природы Крыма, любви и нежности в зачарованной красе Волыни.
В 80-е годы Вилен Абрамович серьезно начинает заниматься живописью, организуются его персональные выставки в Староконстантинове и Хмельницком.
Каждая выставка - это не только демонстрация таланта художника, а и возможность общения с гостями выставок.
«Это не только вдохновляет, но и открывает новые творческие горизонты и, главное, наполняет, таким важным для каждого осознанием нужности твоего дела».
Художник влюблен в историю родного края, его природу, в неповторимый сентиментальный колорит прошлого. Все это - темы его живописных работ, одновременно творчески зрелых и по-детски ярких и наивных. Художник через призму опыта и лет смотрит на мир восторженными и чистыми глазами ребенка. Вот почему так ярок этот мир, бесхитростны люди, величественны замки и пасторальны пейзажи.
Генетическая национальная память художника ведет нас улочками штетла и мы, зрители, никогда не видевшие кузнеца Нахема или старого тачечника, последнего представителя староконстантиновских развозчиков, безусловно верим художнику. («Улица Александровская в Староконстантинове»). Темы еврейской истории вдохновили художника на создание работ «Костер Лаг-ба-Омера» и «Забытое кладбище». Эти картины - обращение к нашей душе, к душе, что готова ответить любовью и состраданием.
Все работы Вилена Курмана оптимистичны - без прошлого нет будущего. Вот почему мы чувствуем себя не зрителями, а действующими лицами полотен, где рядом - наши родные и близкие, соседи и знакомые. Мы сопричастны к творчеству и действию, а это - главное, что нужно художнику, что говорит о зрелости и таланте мастера. И этому единению автора со зрителем есть одно точное определение - любовь.
Людмила Писклова, начальник отдела культурно-просветительной работы фонда «Хесед-Бешт»
Июнь 2005 ШАЛОМ АЛЕЙХЕМ Хмельницкая областная еврейская благотворительная газета
список статей
«МЕНЕ НАДИХАЄ ВАН ГОГ,
А ПІДБАДЬОРЮЄ ЛЮДСЬКА ДОБРОТА»
У Хмельницькому єврейському центрі "Хесед бешт" відкрито персональну виставку полотен самодіяльного художника із Старокостянтинова Вілена Курмана. Це уже третя за короткий проміжок часу мистецька експозиція в «Хеседі»: напередодні тут відбились вернісажі відомого подільського живописця Сергія Кравця та тернопільської вишивальниці Дори Лухальської.
А творчість старокостянтинівського живописця цікава уже тим, що переважна більшість сюжетів присвячена рідному старовинному містечку, минуле якого тісно переплело, поєднало культуру і побут двох народів: українського і єврейського. Любу серцю старовину Вілен Абрамович відтворює і за власними спогадами, і за розповідями старожилів, і за архівними документами. Містечковий побут, що ожив під пенатем чуттєвого митця, хвилює сентиментальним реалізмом старожитності. Саме такою постала перед першими відвідувачами виставки його картина «Стара Олександрівська », як називалась центральна вулиця містечка.
|
| |
Самодіяльні живописці — це особливий легіон митців, художній досвід яких формується, власне, досвідом житейським, художньою інтуїцією і плодами самоосвіти. Усе це цілком характеризує і філософію творчості, і живописну манеру Вілена Курмана, «Мої картини прості і зрозумілі усім людям. А старовинні вулички містечка я «населяю» постатями конкретних своїх земляків, які залюбки пізнають себе на полотнах, — зізнався художник. — «І хоча я пройшов сувору школу життя, люблю у творчості радість і свято»
Дар до живопису Вілен відчув ще з дитинства, однак професійну художню освіту здобути не пощастило, тому досі вчиться самотужки. «Де лише знайду книгу про техніку живопису, — одразу купую. І радий, що плоди мого самодіяльного навчання і малювання подобаються людям. І, взагалі, я вважаю, що означення «самодіяльний» дуже умовне. Бо хіба були професіоналами Мане, Ван Гог, Гоген? Вони були геніальними самоучками, які полонили світ. Мене надихає Ван Гог, а підбадьорює людська доброта».
Його давно знають у рідному Старокостянтинові, бо усі міські свята не обходяться без живописних виставок, до яких старокостянтинівці уже звикли і легко «розгадують» у сюжетах на тему старовини сучасні вулиці, майдани, навколишні села. А чимало його картин помандрували в Ізраїль, до Америки.
На виставці у «Хесед бешт» представлено лише 15 полотен, а у творчому доробку художника їх набагато більше. Крім мальовничої старовини є і портрети, натюрморти, просто — миттєвості життя, зафіксовані спостережливим, сентиментальним чоловіком.
І все це — за неповних десять літ. Колишній художник-оформлювач, а ще раніше — і сантехнік, і монтажник, спалив як сам зізнався, усі мости, які перешкоджали цілковито віддатись малярству. Спалив у прямому значенні слова: кинув у вогонь весь оформлювально-агітаційний мотлох і... відчув себе вільним художником.
« Коли я ще не була знайома з Віленом Абрамовичем, а лише бачила його картини, я думала, що автор — ще молода людина, настільки темпераментними, енергійними є його полотна», — сказала присутня на виставці директор обласного художнього музею Л. М. Задорожна. І запропонувала пану Курману деякі його картини виставити у залах художнього музею.
Таки правда, рука митця передає його внутрішній світ: молодість чи, навпаки, душевну втому. Енергійному життєлюбу зі Старокостянтинова в листопаді сповнить-
ся шістдесят. «Знаєте, після 50-ти літ я зрозумів: пора щось залишити людям», — жартома пояснив свої «вікові» проблеми колишній оформлювач.
А мені подумалось: іноді, все-таки, добре — палити мости сірості і не боятись починати нове життя, яке по-новому наснажує і дарує радість собі і оточуючим.
Тетяна СЛОБОДЯНЮК
список статей
Вілен Курман
Вільний художник
Одразу ж зізнаюсь: цей заголовок належить власне Вілену Абрамовичу. Але й він, тобто заголовок, неповний. Тому що герой цієї статті відчуває себе не просто вільним художником. А художником від Бога. Чесно кажучи, мене спочатку спантеличила така відвертість гостя. Мої уявлення про творців, яких посилає на землю Всевишній, аби через їхній талант, одержимість доносити людям красу духовності, мудрість світобудови, були іншими. А самооцінку Вілена Абрамовича я зрозуміла згодом: справді, усе, що людина дарує світові з любов'ю — це промисли Господні. Адже недарма у Посланні сказано: Бог є любов.
Вілен Курман любить життя і прагне через свою самодіяльну творчість доносити цю любов до людей. Його пристрасть — природа і старовина. Рідна, Старокостянтинівська. Художніх навчальних закладів у свій час ніколи не закінчував, бо бідна єврейська родина не мала статків, аби утримувати студента-художника. Він малює, як сам зізнається, серцем. І серце йому не втомлюється розповідати, про те, що ми маємо, чим нам пишатись, але чомусь забуваємо, не помічаємо у метушні буднів. А якщо так і життя промайне? У суєті, у дріб'язковості наших планів, швидкоплинності миттєвих радощів?
Його творчий набуток я вперше побачила на виставці у Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї. Це було кілька років тому, у розквіті весни. У повітрі пахло молодою зеленню, нагрітою сонечком, і у виставковому залі також буяла весна — пейзажами, оберемками бузкових букетів, що яскріли у рамах. Здавалось, уся палітра радісних кольорів розцвіла, вибухнула на полотні, салютуючи природі і людям.
Його приваблює усе, що містить загадку, манить таїною. Це й зворушлива краса квітки, що розцвіла у саду, це вузькі вулички Старокостянтинова, брук котрих пам'ятає досі, хто шліфував його підборами ще століття тому, це руїни місцевих фортець і замків, які збуджують фантазію митця своєю втраченою первозданністю.
У цих картинах-спогадах, живописних фантазіях на тему минувшини особливо чітко визначився як світогляд, так і творча манера митця: не упускати дрібних деталей, які зворушують і дивним чином «оживляють» містечкові сюжети. Тому ці твори чимось нагадують старі сімейні дагеротипні фото. А в фігурках, якими автор густо населяє рідне місто минулого чи й позаминулого століття, земляки іноді впізнають самих себе!
Мистецтвознавці визначили творчий стиль Вілена Курмана як художній наїв, тобто народний живопис, і в цьому його оригінальність: показувати реальне життя, певним чином полемізуючи з сучасним модерновим живописом, за яким часто нічого не стоїть, крім бажання автора виділитись з професійного загалу, заявити про власну авангардовість. А в разі стійкої неуваги публіки заявити, що, мовляв, його мистецтво не для широких мас... Вілен Курман іде не за модою, а за серцем, воно єдино вказує шлях.
Вілен Абрамович зізнається, що потяг до краси у нього з дитинства, яке не було райдужним і щасливим, адже народився він у 40-і роки, у гірке повоєння, і лише в своїх мріях хлопчик бачив оце інше красиве життя. Як у кінокартинах, які вражали уяву романтичністю і шляхетністю почуттів, обстановки...
— Сталінський режим, який припав на початок мого життя, я підсвідомо ненавидів. І тому мав масу неприємностей від оточуючої дійсності, — пригадує. — Мене не приймали ні в піонери, ні в комсомол. Я ріс, як бур'янець при дорозі. В хаті постійно були злидні і гризня. Я чекав, коли стану самостійним і розпрощаюсь з усім цим. Початок своєї молодості я провів в Севастополі і Одесі — фактично втік з дому від містечкової обивательщини, яка пригнічувала. Потім була армія. Потім — знову праця. Але весь цей час мене не полишала пристрасть і величезний потяг до малювання. Я відчував у собі неабиякі здібності до живопису і вчився самотужки. В основному, за творами світових геніїв малярства. Мене надихало те, що чимало з них були самоучками, як і я... З часом переконався, що володію відчуттям композиції, тобто форми, простору, кольору.
За довгі роки Вілену Курману довелось змінити чимало професій. Доводилось і розчаровуватись, і багато чого починати заново, з нуля. Але єдине його ніколи не розчаровувало, не втомлювало — любов до малювання. Це заняття стало частиною його самого.
Згодом його картини почали купувати, з'явились публікації в пресі, сюжети по місцевому телебаченню. Енергійний художник з народу потроху «обріс» як шанувальниками, так і недоброзичливцями, котрі не сприймали ні його творчості, ні його спротиву, як сам каже, сірості і чиновної заскорузлості. Цікавих робіт у нього —десятки. Автор мріє про серйозні виставки, але влаштовувати мистецькі покази йому, талановитому самоучці, в наш час дуже нелегко. Вілен Абрамович знайшов вихід, як заявити про себе широкому загалу: відкрив свою сторінку в Інтернеті, і тепер поціновувачі з-за кордону, не лише в Україні, можуть зайти на сайт художника Курмана і оцінити його Старокостянтинівську живописну легенду. А розповісти йому є про що...
От хоча б історія появи картини «Хрестовоздвиженський .собор в Старокостянтинові». її Вілен Абрамович малював спершу з єдиною метою: показати красу напівзруйнованої перлини аби собор нарешті почали...реставрувати! Знайшов в архіві старі його фотографії, і по них почав відтворювати в уяві, потім на полотні обриси стін, куполів, подвір'я. Аби оживити краєвид, вирішив зобразити Великодній хресний хід з традиційними хоругвами, іконами в руках прочан. У місцевого священика розпитав про порядок і кількість церковних святинь, які на Пасху обносять навколо храму.
Інша його картина «Синагога в Старокостянтинові» відтворює релігійний побут євреїв, яких до війни було тут багато, і, до речі, про таке ганебне явище, як ксенофобія, ніхто тоді й не здогадувався, ба, навіть і слова такого не знали. Люди жили мирно і славили Всевишнього — кожен по-своєму, як звичаї веліли.
Тому й вважає Вілен Курман себе людиною Всесвіту, котра прагне, аби гармонія світобудови, яку він так чутливо відчуває в душі, якою населяє свої картини, передалась всім, хто хоче і прагне бачити красу навколо себе. З цим і живе. І вірить, що древню красу його рідного міста таки побачить світ — хоча б крізь віконце Інтернету, яке доступне всім.
Тетяна Слободянюк
(матеріал газети «Подільські вісті»)
21 02 2007 р.
список статей
Літописець міста Старокостянтинова
В мистецтві Старокостянтинівського художника Вілена Курмана, єврея за походженням, поєдналися три живописні традиції: італійська, візантійська та іспанська.
Ці традиції переплавились у вогні темпераментної та надзвичайно обдарованої натури Майстра пензля.
Всі, хто має можливість бачити його творіння, навіть далеко не знавців живопису, відзначають в його картинах надзвичайну виразність, глибокий зміст, а також витончену техніку письма. В творах Вілена Курмана переважають здебільшого місцеві мотиви.
Його можна назвати літописцем нашого славного міста Старокостянтинова.
Його палітра багатогранна: Вілен - то тонкий портретист, то - лірик-співець. То - романтик-пейзажист.
Митець не здобув академічної (цехової) освіти. Його видатний талант розвинула сама природа та наполеглива праця по вивченню великих майстрів минулого, зокрема Рембрандта, Мікеланджело. Веласкеса та інших національних шкіл живопису.
Наше місто у великому боргу перед славетним самородком. Вілен Курман сотворив недаремне життя. Він залишає нам і нашим нащадкам високохудожні твори, існування яких не підвладне часові.
Великих творчих успіхів Тобі, Майстре! Довгих років Тобі життя во славу нашого мистецтва.
Хай береже Тебе Господь і зверне на Тебе увагу місцева влада!
Жан МАТВІЄНКО,
місто Старокостянтинів.
список статей
ЗУСТРІЧ З ПРЕКРАСНИМ
Кожен а нас, мабуть, має в собі якісь таємні струни душі, що іноді дрімають до пори, до часу, а потім все-таки про кидаються і дають про себе знати в увесь голос. І розкривається тоді людина ще з однієї, невідомої оточуючим, сторони.
Саме таким, розкривається перед нами і Вілен Абрамович Курмам, що живе в місті. Радість зустрічі з його картинами подарував нам районний музей, де недавно відкрита персональна виставка робіт цього художника
Писати картини Вілен Абрамович почав давно. Аде тільки зараз, коли все наше буття звільняється від всестримуючих ланцюгів та канонів, у повній мірі розкривається його цікава творча індивідуальність.
Впадає в око любов майстра до рідного краю, його історії. Адже саме давні, історич ні споруди нашого міста стали «відправною точкою» сюжету картин: замок та собор XVI століття, млин біля цукрового заводу...
Приваблює глядача сповнена світла картина «Святковий день біля млина». Велична споруда млина червоніє над річкою. Поверхня води переливається барвами від темно-синього до ніжнозеленото кольорів. Човни легко пливуть по річці. Ніжний колір молодої зелені підкрес лює радість життя.
Таким же піднесеним настроєм дихають картини «Берег юності», «Травневі квіти на вікні» та інші.
Але Вілен Курман не просто художник, він громадянин своєї країни і частинка своєї землі. Тому душа його з болем реагує на всі ті негаразди, що йдуть поруч з нами. І зовсім іншим настроєм пройнята картина «Млин». Так, той самий млин над водою, що й у попередній картині. Але який же він сумний на цьому полотні! Понівечена покрівля, зруйновані вікна і стіни. Небо на картині теж ніби згорьоване від побаченого: воно похмуре, захмарене. Річкова вода невесела, з важкою тінню млина і хмар.
А краса нашого краю дійсно велична. Нею проникнута і картина «Замок над Случем», де у повному буянні фарб відтворена панорама нашого міста у давнину.
Принагідно слід сказати, що В. Курман часто використовує при створенні своїх картин фотографії старих часів, де взяті пам'ятки архітектури. Тому так детально й вірогідно вималювані вони на полотнах.
Але головне в його картинах — це високий, стан душі, що змушує і автора, і глядача за мислитись над минулим і прийдешнім.
Саме за ці роздуми хочеться висловити вдячність Вілену Курману та побажати йому нових творчих успіхів, нових зустрічей з картинами.
Л. ПОЛІЩУК.
список статей
«ЛЮБЛЮ КРАСУ І СТАРОВИНУ»
Так визначив жанр своїх полотен самодіяльний старокостянтинівський художник, виставка робіт котрого уже вдруге відкрита у м. Хмельницькому. Цього разу — у залі обласного краєзнавчого музею. Краса і старовина у живописній творчості Вілена Курмана поєднується дуже органічно: -адже переважна біль шість робіт самодіяльного майстра — це мальовничі закутки рідного містечка тому, трохи уявному, вигляді, яким воно було понад сто і більше років тому. Аби відтворити живий дух XIX століття, Вілен Абрамович працює в архіві, бібліотеці, спілкується із старожилами, які розповідають автору про деталі старовинного побуту, які пам'ятають самі. А те, що картинки з життя старокостянтинівської давнини такі живі, жваві і оптимістичні, то секрет, напевно, й у тому, що давні вулички винахідливий художник «заселяє» просто своїми живими-живісінькими земляками, сусідами. І це подобається усім: і глядачам, і, безсумнівно, героям живописних сюжетів.
У творчому доробку Вілена Курмана — понад сім десятків полотен, на виставці було ж представлено понад двадцять. «Вечір над Случчю», «Старокостянтинівський собор», «Старокостянтинів у минулому», «Вулиця Олександрівська», «Містечко» — назви, безперечно, говорять самі за себе. Крім рід ного Старокостянтинова, Вілен Абрамович із задоволенням відтворює на полотні чудову природу рідного краю, екзотичні місця у Криму, який любить. Є й портрети,автопортрети.
Словом, жанрова і сюжетна різноманітність представлена ширко. І усі ці твори об'єднує головне: приналежність до народного мистецтва. Як підкреслила мистецтво знавець Л.Ф. Рожко - Павленко, «...це мистецтво не заангажоване, це - художній наїв. І то не вада, а оригінальність, бо за простими мазками вгадується чудова ностальгія, яка завжди зворушує і пробуджує власні спогади про дитинство, про рідний край, де б ти не народився»...
А науковий працівник обласного краєзнавчого музею Т. П. Міцінська переконана, що усі роботи самодіяльного митця — це його невичерпне зізнання у любові до рідного краю. Ця любов така активна, щира і романтична, що й вирішили мистецтвознавці познайоми ти із творчим доробком В. Курмана широке коло хмельничан.
В. Курман — не лише своєрідний художник, але й цікава людина. Активно малювати розпочав уже в зрілому віці. Усе свідоме життя працював оформлювачем у побут-комбінаті. Але завжди цікавився живописом, у свій час закінчив художню студію. А якось задумався районний оформлювач над своїм життям і вирішив, що агітаційно-плакатному ремеслу він уже віддав належне. І... спалив у грубці усе, що залишилось від праці оформлювача: ескізи, посібники, літературу, оригінали робіт... Так душа вивільнилась для мистецтва. «Я наче вдруге народився, коли розпрощався з оформлювачем і став художником», — щиро зізнався автор виставки.
Очевидно, це народження однозначно щасливе: енергійності митця можна лише по-доброму по заздрити. Втім, навіщо заздрити? Шукайте свою улюблену справу, як знайшов її старокостянтинівський живописець. І нехай мистецька муза продовжує його надихати на наступні чудові освідчення в любові до рідного краю і до життя.
Тетяна СЛОБОДЯНЮК.
список статей
ІСТОРІЯ НАПИСАНА ПЕНЗЛЕМ МАЙСТРА
У мистецтво приходять різними шляхами: хтось змалку нерозлийвода з олівцем та пензлем, в іншого, наче прокинувшись з'являється хист до малювання тільки під враженням від якоїсь події, а буває й так, що людина життя проживе, а не дізнається про скарб, подарований долею. Та все ж талант митця вирізблюється з дитинства: винятковою допитливістю, умінням бачити в буденному - прекрасне. Природа нашого краю, що поєднала у собі красу Поділля та замилування Волині, з ранніх літ полонила уяву Вілена Курмана, знаного нашого земляка, майстра пензля. Його серце зачудовано прислухалося до пташиних пісень, до мелодії гайових перемовів, вбирало чистоту вроди польових квітів, і все більше закохувалося в рідну землю.
Батьки не вітали такого синового захоплення, адже художник, митець - це не та професія, що забезпечить майбутнє. Не пощастило Вілену здобути професійну художню освіту; а тому самотужки поповнював свій освітній багаж. Коли хочете знати, то в цьому є найвища насолода: вчитися не заради папірця, йменованого дипломом, а просто так, тому що цікаво; жити налаштувавши душу і розум на хвилю пізнання.
Так, картини Вілен Абрамович почав писати давно, але сповна відкрити свою творчу натхненну індивідуальність зумів лише в останнє десятиріччя і тисячоліття, в добу, коли ми позбавилися лабет ідеологічного монстра. У минулому художник-оформлювач, В.Курман зізнається, що лише спаливши всі мости, які не дозволяли віддатися малярству цілковито, відчув себе вільним художником.
Чи не для кожного митця, будь-то письменник, поет або ж художник, важливо знати, що його роботи знаходять розуміння серед шанувальників; не стільки розуміння, скільки небайдужість. На рахунку Вілена Курмана численні виставки художніх полотен яку рідному Старокостянтинові, так і в Хмельницькому. А нині триває інтенсивна підготовка до виставки в столиці України - Києві.
Кожен з цих заходів автор сприймає не просто як нагоду продемонструвати співвітчизникам натхнення свого таланту, але і як можливість поспілкуватися з гостями виставок, вислухати їхні думки й пропозиції. «Це не тільки надихає, - говорить В.Курман, - але й відкриває нові творчі горизонти. Разом з там сповнює відчуттям (таким важливим для кожного) потрібності людям.»
Яскрава палітра, колоритність робіт художника зачіпають найпотаємніші струни у душах тих, кому поталанило бути знайомим з творчим доробком автора.
Ось лише декілька витягів з книги відгуків районного музею про виставку В.Курмана, що відбулася влітку 1999-го, І.Поліщук: «Дуже сподобалися картини «Місто в минулому», «Старокостянтинівський собору минулому.» Вони передають нам подих з минувшини нашого міста. Дуже хотілося б побачити ці пам'ятки такими, як вони є на картинах». Т.Бояркина: «Спасибо музею за организацию виставки картин Вилена Курмана. Красивые пейзажи, мастерски выписаные детали, знание истории города, запечатленной на полотнах... Встреча с прекрасным, которая радует. Спасибо!» Л.Ільчишина й О.Андреєва: «Дуже дякуємо за виставку, яка піднімає настрій. Ми побачили Старокостянтинів історичний, незнаний нашими поколіннями. З найкращими побажаннями успіхів у творчості і визнання шанувальників мистецтва».
Деякі полотна В.Курмана отримали так би мовити закордонну приписку в Ізраїлі, США, Італії.
Художник залюблений в минувшину нашого краю, в його мальовничу природу, а це й стало провідною темою творчості. Власні спогади, розповіді старожилів, архівні документи - ті джерела, які допомагають митцю відтворювати милу серцю старовину. Тогочасний побут, що оживає під пензлем майстра, хвилює сентиментальним реалізмом старожитності, - кажуть фахівці. Такими й постають картини: «Собор у минулому», «Історична панорама Старокостянтинова», «Світанок на Случі», «Олександрівська у минулому», «У кузні Нахема» та ін.
Манлива подорож, подарована зустріччю з творчістю Вілена Абрамовича Курмана, через роки, а то й віки, примусить глибоко замислитися над історією рідного краю, тогочасним життям людей, над такими вічними поняттями, як життя і смерть, любов і розлука, щастя й недоля.
Н.КУНИЦЬКА
список статей
|
