|
Сторінками історії рідного міста
Час невпинно наближає нас до дати відзначення 800-річчя міста Старокостянтинова, а точніше Кобудь-Костянтинів-Старокостянтинів і ми продовжуємо спілкуватися із завідувачем відділу з питань внутрішньої політики виконавчого комітету міської ради Ю.В.Мудриком.
- Юрію Володимировичу, про що сьогодні буде наша розмова?
- В літопис Старокостянтинова занесене знаменне відвідування його в квітні 1818 року російським царем Олександром І. Ось про цю подію я повідаю нашим читачам.
В квітні 1818 року імператор Олександр І Благословенний проїжджав з Варшави на південь Росії. Під Старокостянтиновом була зібрана значна армія для огляду і маневрів, які мав зробити російський цар по своєму прибутті.
Ще з самого початку 1818р. в селі Григорівка і в Старокостянтинові, володаркою графинею Констанцією Ржевусською, робились значні приготування для урочистої зустрічі і достойного прийняття Імператора Олександра Павловича. В с.Григорівка був побудований літній будинок! В ньому Знаходилася велика зала, оздоблюванням якої займався граф Ярослав Потоцький, зять графині. Там були побудовані різні павільйони, театр та ін. Імператор Олександр, зі своєю блискучою свитою прибув сюди, в с.Григорівка, пізно ввечері 21 квітня. По дорозі сюди, під Ярославичами Дубенського уїзду (в 15 верстах від Луцька), зранку того ж 21 квітня, государ був нагнаний фельдєгером, який вручив йому депешу, в якій повідомлялось про народження в Москві 17 квітня 1818 р. у Августійшого брата Государя, великого князя Миколи Павловича, первістка, сина Олександра, згодом Царя - Визволителя. Така звістка дуже втішила бездітного Імператора, і він зупинився біля найближчої на шляху церкви в с.Ярославичі, де тільки закінчилась утреня, і, тут, в цьому скромному сільському храмі, слухав Божественну Літургію, а потім першу подяку Господу Богу про здоров'я та успіння немовляти, якій належало стати звільнителем мільйонів селян від кріпосного права та християн на Сході від неволі мусульман, і, який справу служіння великому таланту знайшов у мученицькій смерті (1 березня 1881р.) На другий день, 22 квітня, по прибутті в Старокостянтинів, Государ Імператор видав Височайший маніфест про народження Великого князя Олександра Миколайовича. В той самий день, в соборній Успенській церкві м.Старокостянтинова обнародуваний був цей маніфест і, в присутності багатьох відомих осіб і війська, відслужений молебень про здоровя Височайшого князя та його Августейшіх батьків.
Радісна подія для Руського Царя і для всієї Росії, була відсвяткована в Старокостянтинові, а саме в с.Григорівка самим блискучим чином. Графиня Констанція Ржевусськая не поскупилась на витрати для прийняття в себе Вінценосного гостя – переможця Наполеона І. Блискучі бали, обіди, вистави, концерти прогулянки, які були зроблені нею на честь Імператора, вражали всіх своєю розкішшю та витонченістю. Весь шлях від собору до літнього палацу в с.Григорівка, був шокований та висланий червоним англійським сукном; з боків зроблені в перила, оббиті таким самим сукном. Всі багато чисельні війська, зібрані на Старокостянтинівських полях, щоденно отримували від графині м'ясо, горілку та мідь.
Прийом, зроблений графинею Ржевусською Імператору Олександру І, без сумніву, коштував їй дуже дорого; тим не менше, було б помилковим припускати, що він послужив причиною її повного розорення. Хоча, через деякий час після того, через 2 ½ роки, вона випросила для себе вищезгадану пресловуту «Комісію» для проведення до відома своїх боргів, але треба думати, що початок занепаду її благоустрою покладений ще раніше, а саме марнотратством її в Парижі та Відні, де вона, після смерті свого чоловіка (1881р.), проживала тринькаючи величезні суми. Таке ж марнотратне життя вів і її син Вацлав.
Підготувала Анна Музика
|
Наш ГБО святкує ювілей
Шановний читачу, тобі, напевно, відомо, що то таке за свято – День Народження. Це – святковий настрій, гарне вбрання, слова подяки, подарунки, поцілунки, оплески, побажання на майбутнє... І зовсім не важливо, скільки тобі вже накувала сизокрила пророчиця.
...У оточенні парку з розлогих красенів-каштанів і струнких дівоньок-ялин гордою колонадою споруди центральну вулицю міста, вулицю Миру, вінчає будівля 42-го гарнізонного Будинку офіцерів. Що й казати, а цей заклад культури знайомий кожному жителю нашого княжого міста. У далекому 1939 році було закладено перший камінь у фундамент споруди. Майже десятиріччя продовжувалось його будівництво. У буремні роки Великої Вітчизняної воно було призупинене, та й сама споруда зазнала значних руйнувань. Але Перемога внесла у будівництво ГБО свої корективи. І у 1949 році, згідно Директиви Генерального Штабу Збройних Сил СРСР у Старокостянтинові був сформований гарнізонний Будинок офіцерів Військово-Повітряних Сил.
За 60 років існування 42 ГБО його очолювали офіцери Збройних Сил СРСР та України, а саме: майор В. Нізін; підполковник С. Юрков; майор П. Мазурець;
підполковник Г. Смірнов; майор А. Полтавець; майор С. Крюков; майор О. Купцов;
підполковник В. Цепа; підполковник Ф. Сарневич; майор І. Рижков; підполковник В. Ворон; капітан В. Олефіренко; майор В. Савчук; підполковник А. Поліщук.
І ось вже 60-річний ювілей стукає у наші двері. Думкою важко осягнути весь об’єм культурно-просвітницької, військово-патріотичної роботи та організації дозвілля за період у шість десятків років, та й чи потрібно це робити. Стіни 42-го ГБО пам’ятають набагато більше, ніж кожен з нас. Якби вони могли розмовляти, то повідали б, які заходи проходили тут і хто гостював. А за спогадами нашого доброго друга, в минулому працівника ГБО, Олександра Георгійовича Чеплакова, у свій час тут побували актор Леонід Биков, Алла Пугачова, ВІА «Пєсняри»...
А тепер про сучасність...
Нині 42 гарнізонний Будинок офіцерів очолює талановитий і дієвий офіцер – підполковник Євген Юрійович Блискун. Вже дев’ятий рік цей творчо невтомний чоловік стоїть біля керма, як жартома називають наш ГБО, «стратегічного закладу військової культури». За його керівництва 42 ГБО досяг неабияких висот – 6 років поспіль ГБО визнаний кращим у Повітряних Силах Збройних Сил України та одним з кращих у Збройних Силах України. Євгену Юрійовичу можна тільки позаздрити, адже за роки перебування за штурвалом цього «непотопляємого крейсера культурно-виховної та просвітницької роботи» він зумів оточити себе колективом, котрий ПРАЦЮЄ. Не дістаючи з неба зірок і не задираючи носа, колектив 42 ГБО власними силами робить все можливе, що стосується забезпечення життєдіяльності закладу культури.
А тепер коротко про цей хороший колектив...
Заступник начальника ГБО капітан Олександр Олександрович Петрук – обдарована багатьма талантами людина, гарний співак, хороший ведучий та невтомний жартівник. Очолюваний ним сектор культурно-виховної роботи та організації дозвілля постійно у творчому пошуку. Під його керівництвом невтомними бджілками трудяться інструктори культурно-просвітньої установи Галина Якимовська та Ірина Скоропадська, культорганізатор Ірина Шликова, художник-оформлювач Марина Татарчук та радіомеханік Сергій Чеплаков. Завдячуючи цим людям, проводяться різноманітні заходи культурно-виховного та просвітницького спрямування – концерти, конкурси, фестивалі, вечори відпочинку, конференції, круглі столи тощо.
На фінансовій ниві, найсерйознішому напрямку роботи ГБО, працюють головний бухгалтер 42 ГБО Тетяна Безсмертна і бухгалтери Олена Корнійчук та Наталія Франчук. Робота фінансового відділу прямопротилежна роботі культурно-виховного сектору – Тетяна Петрівна та Олена Миколаївна невсипно слідкують, щоб «фінанси не співали романсів».
Хранителем друкованого слова 42 ГБО – завідуючою бібліотекою вже 20 років трудиться Ганна Олексіївна Максименко. До цієї дбайливої господині приємно зайти в гості – у бібліотеці ідеальна чистота і порядок. Сама ж Ганна Олексіївна завжди порадить, що можна почитати та переглянути тій чи іншій віковій чи соціальній категорії читачів.
Адміністративно-господарчу частину нещодавно очолила Марія Дмитрівна Осмолян – жінка невичерпної енергії. Під її керівництвом слідкують за чистотою та порядком у приміщеннях та на території ГБО двірники Анатолій Морозюк та Іван Черняк, підсобний працівник Анатолій Скоп, комірник Віктор Ярцев, прибиральниці Зоя Макарчук та Олена Чорнобрива. Завдячуючи адміністративно-господарчому сектору територія та приміщення ГБО знаходяться у відмінному стані, скрізь чисто та акуратно. За поточний рік в ГБО відбулись значні зміни – фасад споруди засяяв сучасними новими вікнами та дверима головного входу, у касовому залі замінене кахельне покриття.
Ведення документації Будинку офіцерів лягло на тендітні плечі діловода ГБО Наталії Суханюк. Через руки цієї дбайливої господині проходять всі папери, котрі регламентують діяльність установи. Дякуючи Наталії Володимирівні оформлюється величезна кількість документів – вхідних і вихідних телеграм, наказів начальника ГБО, доповідей у вищестоящі штаби та контролюючі організації і ще багато-багато чого.
Ось вже понад 30 років очолює курси машинопису та секретарської справи вельми інтелігентна та порядна жінка – Катерина Малюженко. Чого правди таїти – велика кількість секретарок і діловодів нашого міста, району та України, свою кар’єру розпочинали ученицями саме Катерини Олександрівни, за що їй і понині дякують.
У гуртковій роботі активну участь бере молода і талановита керівник гуртка сучасного танцю Наталія Чупака, а допомагає їй у цьому Людмила Самохіна. Про їх досягнення можна говорити багато і довго, а щоб наочно пересвідчитись – варто відвідати будь-який концерт в Будинку офіцерів. Вихованки Наталії Валеріївни творять на сцені чудеса хореографії, їм аплодували Київ, Одеса, Тернопіль, Львів, Хмельницький, Кам’янець-Подільський, Красилів, а про Старокостянтинів годі й говорити – їх знають в обличчя.
А коли у Будинку офіцерів завмирає діяльність, тут свою справу знають одні з найвідповідальніших людей у нічну пору доби – сторожі 42 ГБО Любов Білик та Володимир Олійник. ...Ось і коротко про всіх працівників 42 ГБО – людей неабиякого покликання!
А тепер про «перлину» 42 гарнізонного Будинку офіцерів – народний аматорський естрадний гурт «2+3»! Коментарі зайві!!! Слава про цей музичний колектив бурхливим потоком лине по всій Україні. Здамо таємницю – 24 серпня 2009 року «2+3» відсвяткує 13-ту річницю від дня заснування. Так от, за час свого творчого існування, гурт об’єднав коханням до музики серця і душі (за самими скромними підрахунками!) понад 60 учасників. Чим не показник для вітчизняних культурних досягнень? А в дійсності «2+3» є творчим дітищем підполковника Євгена Блискуна, часткою його мистецької душі, золотою краплинкою його таланту. Нарівні з нинішніми учасниками гурту весь колектив 42 ГБО висловлює щиру подяку тим, хто стояв біля витоків колективу, - його першим солістам, а саме Олександру та Дмитру Блискунам, Ірині Ємець, Ані Ставнійчук, Світлані Паламарчук, Юлі Шулимі (Коломійчук), Ірині Собчук (Скоропадській), Ірині та Юлії Шликовим, Тетяні Літвак, Ані Коваленко, Ані Вапнічній, Каті Гузніщевій, Ані Мацюк, Наді Глущенко, Олі Вербич, Ані Шкребтій, Ані Лебідь, Юлії Якимчук, Яні Бірюк, Каті Журавель, Юлії Соколовській, Марині Сікорській, Крістіні Латиповій, Каті та Маші Письменним, Люді Макарчук, Яні Остапенко, Лєні Лашкевич, Саші Франчук, Крістіні Івановій, Олі Кошик, Денису Грищуку та всім-всім-всім, хто коли-небудь був частинкою цього колективу.
Сам же «2+3» також хоче подякувати тим людям, кому колись і нині не був байдужим творчий шлях колективу. Насамперед, найщиріші слова вдяки гурт висловлює пані Наталії Котляровій – талановитому хореографу, колишній «мамі» танцювального колективу «Краяночка», людині, котра у прямому розумінні слова «ставила на ноги» юні дарування Старокостянтинова, вчила азам хореографії. Дякуємо Вам, Наталіє Борисівно! Неабияку долю сприяння у творчий успіх колективу вніс справжній добрий старший друг, наставник і командир – генерал-майор Юрій Аврамович Байдак. Завдячуючи людині, справжньому генералу, гурт зі своїми концертними програмами відвідав велику кількість військових гарнізонів по усій неньці-Україні. Дякуємо Вам, пане генерале!
Варто згадати людей, котрі вклали душу й серце у розвиток 42 ГБО. Це Валентина Докучаєва, Галина Сопронюк, Марія Литвиненко, Антоніна Хлапцева, Раїса Гадайчук, Олександра Якимовська, Ольга Прус, Анна Полонська, Оксана Шубіна, Ірина Лабінська, Андрій Шупер, Катерина Аргунова, Сергій Шпітько та ще багатьох працівників ГБО, з котрими ми працювали у єдиному строю.
Висловлюючи подяку всім тим, кому ніколи не була байдужа доля 42 гарнізонного Будинку офіцерів, а зокрема військовим командирам, начальникам та побратимам. Дякуємо вам, шановні, начальник Старокостянтинівського гарнізону полковник Сергій Близнюк, командир військової частини А0598 полковник Микола Борисенко, командир військової частини А1067 полковник Анатолій Андрущак, заступник командира в/ч А2502 полковник Микола Коваленко, начальник штабу в/ч А2502 полковник Микола Кошик, командир військової частини А4009 підполковник Ігор Міхалечко, заступники командирів в/ч А2502 та А0598 з виховної роботи підполковники Денис Качан і Сергій Альбощій, офіцери в/ч А2502 підполковники Ігор Підгорбунський, Олександр Янович, Василь Андрусенік, майори Анатолій Свінцицький, Євген Лагутін, Микола Старушик, Володимир Петров, Сергій Малярчук, Сергій Жмурко, Олександр Левченко, капітани Руслан Жердьов, Сергій Кутащук, Олег Селянський, Володимир Головченко, Володимир Ланець, прапорщик Ярослав Доманський, старший солдат Олександр Ністранський та багато інших військовослужбовців, хто словом чи ділом допомагав колективу ГБО у скрутну хвилину та ділив з ними наші радощі та перемоги. Дякуємо вам, справжні мужчини в погонах!
Не варто забувати й тих, хто недавно опікувався роботою ГБО, а тепер, знявши військові мундири, й до сих пір переймаються їх проблемами, що так чи інакше виникають у роботі цього закладу культури. Тож слова подяки звучать для Леоніда Кисельова, Сергія Тронько, Руслана Гули, Миколи Конона, Михайла Когівчака, Юрія Дьолога, Фаріта Сахіпова, Леоніда Мироненка, Ігоря Коваленка, Олега Рупчева, В’ячеслава Прилуцького, Ігоря Чорного, Віктора Романюка та багатьох інших.
Ратно-культурна робота колективу ГБО ніколи б не обійшлась без співпраці та підтримки органів місцевої влади – тож найщиріші слова вдячності висловлюємо нинішньому міському голові Миколі Мельничуку, заступнику міського голови Віктору Ніконішину, начальнику управління у справах сім’ї та молоді Наталі Шабельник, начальнику управління культури та туризму райдержадміністрації Вірі Москалюк. Не забуваємо й добрі діла колишнього міського голови Миколи Козачука, колишнього заступника голови РДА та міського голови Сергія Кучерука, колишньої завідуючої управління культури РДА Валентини Бугери та багатьох очільників міста та району.
Висвітлюючи свою життєдіяльність, колектив 42 ГБО неодноразово співпрацював з місцевими ЗМІ, тож хочеться сказати «Дякуємо!» працівникам районної телерадіокомпанії Оксані Радушинській та Сергію Грищуку, колективам газет «Наше місто» та «Голос Громади» і безпосередньо Ірині Сапчук (Костіній) та Миколі Хіцінському.
Окрема подяка хорошим друзям, товаришам і творчим колегам колективу ГБО – зразковому танцювальному колективу «Арабеск», очолюваному Оксаною Буєвою, колективу імені Володимира Ножки «Дзвіночок», очолюваного Людмилою Ножкою, ДСТК «Твіст», де керівником Сергій Журавський, народному аматорському колективу «Берегиня» і безпосередньо Круторогому Олегу, директору професійного ліцею Володимиру Вдовиченко, приватним підприємцям Олександрам Сомову і Загребельному, Сергію Наконечному, Петру Довгалю, Івану Антонюку, Сергію Гаєвському, Віталію та Наталії Долженкам, Василю Харченко, Миколі Кирсті, адвокату Олександру Гіппіусу, головному менеджеру з продажу косметичної фірми «Оріфлейм» Аллі Наскаловій, депутатам міської ради Олегу Касприку, Віталію Таєнчуку.
…Вибачте ті, кого ми не згадали на шпальтах цієї газети. Друзі, товариші і побратими! Ваша підтримка, ваші добрі справи завжди допомагали колективу 42 гарнізонного Будинку офіцерів, але потрібно буде зробити не один випуск газети, щоб згадати лише ваші імена та прізвища. Ми просто всім вам щиро дякуємо!!!
Ред.
|
