|
Історія однієї будівлі
18 квітня відзначається Міжнародний День вшанування пам'яток та визначних місць, а на Україні - це День пам'яток історії та культури.
Традиційно вважається, що пам'ятками історії можуть бути предмети, документи , хоча ними є і будівлі, споруди, просто місце - територія, окреме дерево тощо. Інколи окремий будинок несе не тільки архітектурну, культурну цінність, він може бути джерелом історії - інформації про епоху, цілі покоління. Він, як жива книга пам'яті наповнена різносферним, багатогранним матеріалом (архітектура, економіка, культура, освіта, суспільно-політичне життя) готовий поділитись своїми знаннями-спадщиною.
В м.Старокостянтинові пам'яток такого типу, як говорять старих будинків, котрі служили не одному поколінню, лишилось одиниці. Спорудження Жандармського Управління по вул. Меджибіжській (нині Грушевського, 15) - пам'ятки історії та архітектури с.ХІХ ст. належить часу, коли наше місто було повітовим, входило до складу Волинської губернії і відповідно Російської імперії.
Для держави це був час розгорнутого розвитку архітектури, який розпочався ще в ХУШ ст. Широкий внутрішній ринок, активізація зовнішньої торгівлі сприяла підвищенню продуктивності господарств поміщиків, ремісничого й промислового виробництва. З розвитком дворянських господарств розгорталось і будівництво. В 1785 р. дворянству була дарована грамота, що розширювала їх політичні і економічні права, закріпляла за ними право на землю, право проводити ярмарки, торги, відкривати промислові підприємства. А дарована в цьому ж році грамота містам регламентувала організацію міського суспільства, його самоврядування, давала привілеї купцям і промисловцям. Поряд з палацовим, садибним та церковним будівництвом виникла необхідність зведення казенних та приватних будівель. Інтенсивно розвивалась культура, просвіта, що викликало необхідність в будівництві багатьох будівель учбового значення, інститутів, гімназій, театрів, бібліотек. Наприкінці ХУШ поч.ХІХ ст. ріст і розвиток міст прискорився, їх число і кількість жителів зросли і за рахунок великого притоку сільського населення в пошуках праці. Великого значення в містах набули готелі, постоялі двори. Для перегляду існуючих, та розробці, створенню та затвердженню нових планів міст, проектів будівель були створені спеціальні Комісії. Спочатку проекти фасадів усіх будинків і споруд і державі повинні були присилатися до Петербурга і там затверджуватись, але із збільшенням їх числа були розроблені типові проекти, вивались спеціальні альбоми-каталоги.
Зміни в країні торкали і нашого міста. В XIX ст. в Старокостянтинові теж були різноманітні культурно-просвітницькі установи. На вулиці Замковій (Косинського) - розташовувався Міський Клуб, з кімнатою читальнею, більярдом, буфетом. На цій же вулиці був невеликий «міський сад» де грав один із хорів військової музики. Гарно облаштований і завжди чистий, він, особливо влітку, гостинно приймав перехожих, відпочиваючих. Приміщення шести бібліотек належали: Азовському полку(800 томів), Охтирському драгунському полку (500 томів), Міському клубу (150 томів), Повітовому Училищу (300 томів), Єврейському однокласному Училищу (18000 томів), римо-католицькому монастирю Ордена капуцинів (8000 томів, серед яких історичні, богословські древні та нові праці на латинській, грецькій, французькій, німецькій, польських мовах. Між ними бібліографічна рідкість книго друку 1441 року - «Старий Завіт» надрукований в Нюрберзі). Окрім цих, бібліотеки існували при кожній православній церкві.
В місті був театр - невелика трупа під керівництвом Краєвського розміщувалася в зручному і пристосованому навіть для зими приміщенні. Типографія С.Аренберга виконувала будь-які замовлення на різних мовах і різноманітних шрифтах. Достатньо добре і якісно працювала фотографія Урсуни. Можливо там було виконане фото Поліцейського Управляння по вул.Меджибіжській (1900 р.).
На вулиці Меджибіжській( Грушевського), окрім Поліцейського Управління, в «найкращому приміщенні з усього міста (власність купця Красносєльського) розміщувалось «Військове Зібрання». Там проводились сімейні вечори, танці. При Зібранні існувала кімната читальна, де відвідувачі могли користуватись газетами, журналами, більярдом. На цій же вулиці був готель Бржевського, при ньому кондитерська, окрім нього в місті були інші готелі і заїжджі двори. Аптек в місті було дві (Белявського і Бильського), обидві були на Меджибіжській (при спорудженні сучасного автосалону по Грушевського, будівельники знайшли аптечну вивіску того часу). Ця вулиця, як і на початку заснування міста в ХУІ ст. так і в XIX ст. була однією з центральних. Поруч неї проходила інша - Олександрівська. їх перехрестя утворювало так звану центральну «базарну площу», навколо якої споруджувались найкращі в місті, кам'яні будинки(громадські, торгівельні, приватні). Всі вони, на жаль не збереглись.
Зримим представником архітектури XIX ст. в цій частині сучасного Старокостянтинова лишилась двоповерхова будівля бувшого Поліцейського Управління. «На вулиці приєднаної поруч невеликої площі, що напроти Казначейства,., місцини оточеної найкращими міськими будівлями, котрих в Старокостянтинві мало» - як описують історики минулого, - стояло Поліцейське (жандармське) Управління. «Жандармерія», в перекладі - «люди зброї», вперше виникла у Франції (1791) для спеціального спостереження за внутрішнім порядком у країні. Згодом жандармерії виникли в інших європейських країнах. В Росії вперше в 1792, як кінний загін В.Кн. Павла, а з 1817 - жандармерії були по всіх столичних, губернських і повітових містах. З 1862 в усіх губернських та інших містах мали бути поліцейські міські управи. «В повітовому місті Старокостянтинові знаходилось поліцейське управління, до якого входило чотири стани, останнім підпорядковувалось 16 «урядничеських» дільниць: дві - мирових посередників, слідчі дільниці. Стани: перша - становою квартирою в місті мав три «урядницьких» дільниці -Решнівецька, Сковородецька, Старокостянтинівська, друга станова квартира була в м. Красилові. Слідчі дільниці з камерами були в Старокостянтинові та Волочиську...».
Не дивлячись на занедбаний сучасний зовнішній стан, - композиція головного фасаду і плану цього двоповерхового будинку збережена і підкреслює не тільки час заснування, його стиль(пізній класицизм) , але й відповідність його функціональному призначенню. Підтвердженням того, що будівля по вул. Грушевського, 15 є класичним прикладом прекрасної організації провінційного казенного приміщення є масивні, цегляні, опорні, оборонні стіни товщиною їм (адже жандармерія в Росії мала військову організацію), зручне планування кімнат (висока стеля, просторі кімнати) простота стилю, чіткість будівельних і декоративних ритмів його деталей. Зовнішній паралельний, гармонійний ряд високих вікон обох поверхів, чергування вертикальних декоративних білих колон зримо збільшує висоту будинку, крім того, що велика кількість вікон забезпечує велику світло проникливість. З фото 1900 р. видно, що в XIX -XX ст. будинок був пофарбований світлим тоном. Це підтверджує факт того, що в XIX ст. фасади будівель фарбувались досить стійкими земляними фарбами на вапняному молоці. Найчастіше підбирались сірі, жовті, оранжеві, червоні, сині кольори. На фоні пофарбованих стін чітко виділялись не тільки білі вікна та інші декоративні елементи фасадів, це надавало значимості приміщенню і святковості в похмурі дні, та в сутінки.
З часу заснування, спорудження цього будинку багато чого змінилось, відійшло в минуле (події, покоління, установи). Незмінним є той факт, що будинок по вул. Грушевського, 15 дійсно являє собою пам'ятку історії, архітектури, культури нашого міста, краю, держави, навіть, якщо його не зможуть в майбутньому реконструювати, зберегти.
С.І.Сусугурова, науковий співробітник Старокостянтинівського історико-краєзнавчого музею
|
„Зігрій любов’ю дитину”
25 квітня, напередодні великого свята - Світлого Христового Воскресіння, відбулась урочиста і приємна подія – вручення ключів від квартири, придбаної для багатодітної сім’ї нашого міста в рамках проекту „Зігрій любов’ю дитину”, ініційовану Президентом України В.Ющенком.
Щасливчиками-новоселами стала сім’я Фоміних, у якій виховується 11 дітей. У той же день у м.Славуті володарями затишної оселі стала сім’я Павлюків, у якій 10 дітей.
В урочистих заходах взяли участь заступник голови облдержадміністрації Микола Вавринчук, начальник управління у справах сім’ї, молоді та спорту облдержадміністрації Олександр Яковюк, міський голова Микола Мельничук і громадськість міста.
Микола Вавринчук вручив ключі від двокімнатної квартири, що по вулиці Бурлуцького, маленькому сину сім’ї Фоміних, і наголосив, що найближчим часом відчують допомогу від влади і бізнесу інші багатодітні сім’ї, в яких виховується 5-9 дітей. Зараз обстежуються їх матеріально-побутові умови. Житло багатодітним сім’ям, в яких виховується 10 і більше дітей (а їх на Хмельниччині - 7), придбане за рахунок коштів мецената з м. Києва. Незабаром буде закуплено для цих сімей і 6 автомобілів.
Із прекрасним подарунком багатодітну сім’ю напередодні Великодня привітав міський голова Микола Мельничук. Він зазначив, що міська влада та бізнесмени-меценати міста постійно піклуються про багатодітні сім’ї, про це свідчить постійна підтримка та подарунки.
Щасливі власники квартири безмежно дякували організаторам акції та усім її учасникам за надану допомогу та запросили гостей на новосілля.
Анна Музика
|
