|
Старокостянтинівському
гарнізонному військовому госпіталю 65
В тяжкі воєнні роки формувався госпіталь. Історія частини, це маленька частка історії як Великої вітчизняної так і ІІ світової війни в цілому, Афганської війни, набуття Незалежності Українською державою. Маленька, але досить вагома з огляду на те, що за нею стоять людські життя, доля дітей, батькам яких було дароване друге життя медичним складом госпіталю.
Військовий госпіталь сформований 3 квітня 1943 року в місті Ульяновську як пересувний польовий хірургічний госпіталь. В червні 1943 року госпіталь направляється в розпорядження Степного фронту, а в грудні через місто Старий Оскол передислоковується на Западний фронт. В середині 1944 року госпіталь входить до складу І Українського фронту.
На протязі всього часу ведення бойових дій, працював як хірургічний пересувний польовий госпіталь. Забезпечував бойові операції військ в Польщі, Сілезії а з березня 1945 року в Німеччині, де в місті Легніце приймав поранених до закінчення Великої Вітчизняної війни.
В червні 1945 року був реорганізований на 100 ліжковий польовий пересувний госпіталь і переданий в склад Центральної групи військ, передислоковується в Чехословакію, но не розгортаючись був переведений в Угорщину місто Будапешт, де до 1 липня 1946 року працював як Гарнізонний терапевтичний госпіталь. В липні 1946 року госпіталь було згорнуто, і в повному складі передислоковано в Прикарпатський Воєнний Округ.
16 серпня 1946 року госпіталь прибув в місто Старокостянтинів, де після переформування в вересні 1946 року розгорнув свою роботу як 100 ліжковий Гарнізонний госпіталь.
З вересня 1946 року військовий госпіталь успішно виконував завдання по лікувально-профілактичному забезпеченню частин Старокостянтинівського гарнізону.
1 жовтня 1949 року госпіталь розгорнуто на 200 ліжок і до 1960 року ще тричі змінювалась штатна структура. 10 грудня 1960 року Воєнному госпіталю присвоєно умовне найменування “Військова частина 65406”.
На протязі 1961-1962-1963 років на інспекторських перевірках отримував оцінку-добре. В 1964 році за підсумками конкурсу на кращий лікувальний заклад округу, госпіталь виборов 2 місце і був нагороджений грамотою Командуючого Військами Прикарпатського Воєнного Округу.
31 травня 1971 року в госпіталі розгорнуто нештатне реабілітаційне відділення і психіатричне відділення. З листопада 1986 року розпорядженням Штабу Прикарпатського Воєнного Округу, госпіталь розгорнуто на 75 ліжок з психіатричним відділенням на 30 ліжок.
Не оминула особовий склад госпіталю і війна в Афганістані, залишивши свій відпечаток в житті військовослужбовців частини полковника медичної служби Колесника В.О.- начальника хірургічного відділення, підполковника медичної служби запасу Соломко В.Ф., які з честю і гідністю виконали свій військовий і професійний обов’язок, проявили мужність, відданість державі і народу за що були нагороджені бойовими орденами і медалями.
В нелегкі часи становлення Української держави , частина з гідністю поборола труднощі та негаразди, завдяки професійному підходу медичних працівників, обслуговуючого персоналу, постійно нарощувала лікувальні можливості, поліпшувала матеріально-технічну базу, рівень підготовки медичного персоналу. Завдяки чуйності до людей, професійному відношенню до справи, особовий склад госпіталю з кожним роком примножує свої здобутки, поліпшує медичне забезпечення, покращує діагностичну роботу.
Військовослужбовці частини, начальник госпіталю полковник медичної служби Андрущак А.І, підполковник медичної служби запасу Соломко В.Ф., приймали активну участь у миротворчих місіях ООН (Окремому вертольотному загоні Українського контингенту Місії ООН у Ліберії), де фаховою підготовкою підтвердили високе звання – Миротворець. Нагороджені медалями ООН за підтримання миру.
За 65 років діяльності напрацьовано величезний багаж знань та навиків, які було передано молодому поколінню медичного персоналу. Велика подяка ветеранам госпіталю Плахоті Вірі Федорівні, санітарці медичної лабораторії, яка працює в частині 54 роки, Русенькому Леоніду Казимировичу, працює 36 років водієм, Долженко Катерині Климентіївні, завідуючій діловодством на секретному листуванні, працює 30 років, працівникам які пропрацювали в частині 20 і більше років – молодшій медичній сестрі з догляду за хворими інфекційного відділення Мандибурі Вірі Аврамівні, інструктору інфекційного відділення Миленькій Галині Іванівні, медичному статистику Мельник Вірі Яківні, медичній сестрі терапевтичного відділення Філіпенко Валентині Петрівні, медичній сестрі хірургічного відділення Андрощук Ірині Леонідівні, молодшій медичній сестрі з догляду за хворими хірургічного відділення Іскрі Марині Іванівні, медичній сестрі фізіотерапевтичного кабінету Кухарчук Лідії Володимирівні, медичній сестрі терапевтичного відділення Рахімовій Олені Іванівні, санітарці аптеки Тарасюк Людмилі Степанівні, завідуючій приймального відділення Бобрик Лілії Іванівні, головній медичній сестрі Левковій Тетяні Петрівні, старшій операційній медичній сестрі хірургічного відділення Ліснюк Світлані Анатоліївні, медичній сестрі хірургічного відділення Мазурок Ларисі В’ячеславівні, медичній сестрі інфекційного відділення Миропольській Нелі Іванівні, - усьому особовому складу за терпіння та виваженість, розуміння тих проблем які існували і існують по теперішній час, проблеми будуть, але вирішувати їх медичним працівникам і обслуговуючому персоналу, які являються самим великим надбанням нашої частини.
|
Відтворюючи історичну правду
2008 рік оголошений роком памяті жертв голодомору та політичних репресій. Старокостянтинівською міською радою, виконавчим комітетом окреслено ряд заходів, спрямованих на вшанування памяті жертв голодомору та політичних репресій відтворення історичної пам’яті про багатостраждальне минуле українського народу.
Згідно указів Президента «Про заходи відзначення 90-річчя подій української революції 1917-1921рр та вшанування пам’яті його учасників», «Про відзначення 75-річниці голодомору в Україні», відповідного доручення секретаріату Президента , розпорядження голови обласної державної адміністрації виконавчим комітетом було прийнято рішення про створення комісії виконавчого комітету по внесенню пропозицій щодо усунення назв вулиць, що пов’язані з комуністичним минулим, демонтажу та перенесенню пам’ятника Леніна, до якої увійшли відомі краєзнавці та історики нашого міста, а також представники міської ради.
У останній день березня комісія зібралася на чергове засідання. Віктор Ніконішин, заступник міського голови, який провів засідання, наголосив, що до питання перейменування вулиць потрібно підійти досить помірковано та виважено, з огляду на суспільно-політичну ситуацію в державі та місті. Але однозначним є те, що потрібно діяти прогресивно, тобто називаючи вулиці та провулки так, як вимагає правдива історія нагшого народу. Його думку підтримав завідувач відділку внутрішньої політики виконавчого комітету Ю.В.Мудрик. Він зачитав присутнім ряд документів, у яких чітко зазначено : все, що не відноситься до тоталітарного режиму і не пов’язано з історією України, повинно бути усунено з вулиць, площ , скверів, проспектів, парків. Назви вулиць повинні відповідати історичній правді.
Протягом роботи комісії висловлювалися різні думки щодо процедури перейменування вулиць. Досвід у цьому непростому питанні влада міста набула ще у 1996, коли з ініціативи тодішнього міського голови О.Лактіонова було перейменовано левову частку вулиць міста. Сьогоднішній час вимагає зробити це доказово, аргументовано, щоб не перетворити хорошу справу на політичні перепалки. Члени комісії вирішили доповнити запропонований список вулиць, що потребують перейменування. Говорилося й про те, що, називаючи вулиці, потрібно врахувати історичний розвиток міста, стару топоніміку, відому з історії нашого міста 15 ст., менше вдаватися до політики, а натомість більше – до історичної спадщини.
Отож, активно попрацювавши, члени комісії зможуть звернуться до виконавчого комітету із детальними пропозиціями щодо перейменування вулиць та провулків.
На засіданні комісії піднімалося питання щодо демонтажу пам’ятника Леніну. Як зазначив завідувач відділу культури В.Муляр, ця процедура вимагає певного часу, адже спочатку потрібно прийняти рішення про зняття його з державного обліку і звернутися з ним у відповідні структури.
Ред.
|
