|
«СНІД стосується кожного»
СНІД – це одна із трагічних проблем, які виникли перед юдством в кінці ХХ століття. І, здається, сьогодні вже немає людини, яка б не чула про ВІЛ/СНІД. Більшість громадян вважають себе обізнаними в цій проблемі. Але це далеко не так.
Багато людей в Україні думають, що проблема СНІДу – це щось далеке, абстрактне, таке, що їх не стосується, не торкнеться ані сьогодні, ані завтра! Однак реальність доводить протилежне – пересічний громадянин нашої країни має велику ймовірність того, що поруч з ним або серед його друзів, знайомих, колег є ВІЛ-позитивні люди.
На жаль, сьогодні, за офіційними даними, в Україні 121449 людей живуть з ВІЛ, серед них більше 11 тисяч дітей. Лише в Хмельницькій області - 1384 ВІЛ-інфікованих, з них - 83 дитини. Такі результати, звичайно, залежать від багатьох факторів, але бідність та необізнаність є основними причинами, на які ми намагаємось звернути увагу через загальнодержавні програми по ВІЛ/СНІД інформованості. Знаючи шляхи передачі вірусу, кожен може застерегти себе від інфікування, але не ховатись від реальності.
Тож 30 листопада у приміщенні Центральної бібліотеки була проведена акція «СНІД стосується кожного», організована Центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, до Дня солідарності з ВІЛ-позитивними: Метою проведення даного заходу стало інформування підлітків про можливі шляхи запобігання ВІЛ/СНІД.
Акція розпочалась запалюванням свічок розміщених у вигляді стрічки – символу пам’яті людей, які померли від СНІДу. Перед молоддю міста виступили директор МЦСССДМ Н.Чепелюк, юрисконсульт В.Гнилиця, лікар-інфекціоніст В.Кульбаченко, соціальний працівник Хмельницької асоціації по роботі з наркозалежною молоддю Галина Юріївна, спеціаліст-психолог ЦСССДМ Л.Дублянська, голова районної організації товариства Червоного хреста З.Скакун. Присутніх ознайомили з результатами соціологічного опитування, яке проведено серед учнів 8-10 класів ЗНЗ міста.
Під час акції учні дізналися про особливості ВІЛ-інфекції, поняття ВІЛ та СНІД, шляхи потрапляння ВІЛ-інфекції в організм людини. Наприклад про те, що вірус імунодефіциту людини не передається через: спільне користування одягом, рукостискання, спільний посуд, домашніх тварин, спільні туалети, ванни, чихання та кашель, піт, сльози, контактування в громадському транспорті, обійми, гроші, білизну, рушники, мило, мочалку, укуси комарів та інших комах, плавання в басейні, речі побуту, поцілунки. Єдиний спосіб виявити ВІЛ в організмі - здати спеціальний аналіз крові на ВІЛ, який є добровільним, безкоштовним, конфіденційним. Учням розповідали про життя людей, які опиняються один на один із своєю хворобою через брак розуміння з боку близьких.
Щоб боротися з ВІЛ/СНІДом необхідна ефективна профілактика. Щоб допомогти ВІЛ-інфікованим, потрібно змінити суспільство, суспільну думку, допомагати та відкриватися близьким, створювати служби підтримки ВІЛ-інфікованих.
Тому організатори заходу звертаються до Вас, молодь нашого міста! Ви молоді, сучасні, стильні, класні! Усе життя у Вас попереду. Ви тримаєте його у власних руках. Вже від Вас – сьогоднішніх, від сьогоднішніх Ваших рішень залежить, якими будете Ви – завтрашні, яким буде з Вами наше майбутнє!
Анна Музика
|
Як Ви ставитесь до служби в армії?
6 грудня уся Україна відзначала День Збройних сил України. Престиж та міць української армії добре знані не лише в Україні, а і за її межами. Адже наші військовослужбовці неодноразово брали участь у миротворчих місіях різних країн світу. Ми живемо у час, коли роль армії мала б рости та зміцнюватись. Але, на жаль, все менше і менше бажаючих серед юнаків стати солдатами строкової служби. Невже нам не потрібні сильні, змужнілі, вимуштрувані чоловіки, які могли б захищати нас не лише у лавах армії, а й у повсякденному житті?
Яка ж вона сьогодні, військова служба? З цього приводу ми вирішили поцікавитись у наших читачів.
Ігор, військовий пенсіонер:
- Існує думка, що час, проведений в армії - це вирвані найцікавіші сторінки з книги життя. Я так не вважаю. Мій син теж служив у Збройних Силах, і я цим пишаюся, ніхто навіть не намагався «відмазати» його від служби. Коли син сказав мені, що хоче піти служити, я зрадів, бо побачив у ньому справжні чоловічі риси характеру. Я впевнений, що якщо хлопець не служив у армії, то повноцінним чоловіком він навряд чи стане, адже ця школа життя повинна бути пройдена.
Світлана, приватний підприємець:
- У мене є племінник, який дуже хоче служити в армії. Вважаю, що юнаки після армії дорослішають, стають самостійними. Багато дітей моїх знайомих і друзів уже служили в армії. Вони стали більш серйозні, впевнені в своїх силах. Сьогодні багато хлопців хочуть служити.
Віктор, студент:
- В армію пішов мій брат. Я не хотів, щоб він служив, адже армія лише забирає рік життя. Проте мій брат так вирішив по-іншому. І зараз, дивлячись на нього, я вважаю, що він зробив правильний вибір. Адже за цей час він дуже змінився в кращу сторону, подорослішав, змужнів, став зовсім іншою людиною.
Віталій, механік:
- Якщо людина не має бажання йти в армію, то нехай не йде, а заплатить державі гроші. Офіційно. Можливо, ця людина зробить щось важливіше за той час, доки служила б у армії. Я, наприклад, не маю бажання служити. Мені 24 роки. У мене є робота. Я закінчив технікум, потім університет, і вважаю, що саме навчання дає путівку в життя.
Володимир, працівник СБУ:
- Я не проти призиву хлопців. Недавно забрали мого сина до армії. Сподіваюсь на його хорошу службу. Думаю армія повинна бути. Мій син сам захотів іти служити. Його ніхто не вмовляв. Я вважаю, що служба має сприйматися як священний обов’язок, але сьогодні через певні обставини про це важко говорити.
Леся, вчитель:
- Мій син служив в армії. І я хотіла щоб він служив, бо мала надію, що це піде йому на користь. Звісно, я хвилювалась, але знала, що потрібно через це пройти. В наш час всі хлопці повинні служити.
Олександр, студент:
- Я студент і не хочу служити. Вважаю, що цілий рік проходить даремно. За цей час можна влаштуватися на роботу, почати заробляти гроші. Взагалі я за контрактну армію.
Дмитро, будівельник:
- Мої спогади про армію дуже яскраві та захоплюючі. Але сувору дисципліну, чітке дотримування вимог Статуту я вважаю за необхідне. Дисципліна повинна починатися із зовнішнього вигляду. Так мене привчили в армії.
Андрій, учень 11 класу:
- Я обов'язково піду у армію, бо вважаю, що це гарний життєвий досвід, який у майбутньому мені знадобиться. Але я вважаю, що армія має бути вільнонайманою. В армії люди перевиховуються, хлопці стають справжніми чоловіками. Але не збираюсь пов'язувати життя із армією.
Сергій, підприємець:
- Я не придатний для служби за станом здоров’я, але хотів би відслужити. Тому що це хороша школа життя. Якби здоров’я дозволило, пішов би у армію не задумуючись.
|
