|
Чи варто купувати дітям дорогі «мобілки»?
У школу мобілки носять 80 відсотків школярів. Його екран часто замінює учням рухливі ігри. І вчителі зазначають, що деякі діти майже не випускають з рук таку «цяцьку», навіть під час уроків. Мобільні телефони для дітей купують батьки з різними доходами. Мобілка – не показник заможності, тож не дивно, що вона є майже у кожного. Проблема в тому, що деякі батьки купують своїм чадам дуже дорогі телефони. Правда, мобільний телефон може бути корисний у першу чергу самим батькам. Ще ніколи діти так охоче не погоджувалися бути "на короткому повідці" у батьків. Фахівці радять не купувати дітям дорогі мобілки, бо їх, у першу чергу, потрібно навчити сприймати телефон, як засіб зв'язку з батьками, а не як забавку.
Тетяна, бухгалтер
- Я мати двох синів. Мобільні телефони є невідємною частиною нашої родини. З їх допомогою ми постійно на зв’язку. Хоча мої сини уже не раз губили телефони, два рази телефон крали у старшого сина, був такий випадок і зі мною, та все одно ми з чоловіком купуємо нові. Щодо їх вартості, то кожен наступний телефон коштує значно дорожчий за попередній. Діти хотять щораз кращий, більш функціональний.
Алла, медсестра
- У кожного члена нашої сім’ї є мобільний. Проте мене турбує, що мобільні телефони негативно впливають на здоров’я людей, особливо це стосується дітей. І це є величезною проблемою, та нажаль, я нічого із цим зробити не можу. Адже мобільний зв'язок безповоротно увійшов у наше життя.
Антоніна, вчитель
- Зараз мобільні телефони є майже у кожного учня. У нас був випадок, коли дитина загубила дорогу мобілку. Вона просто забула, де її залишила. Телефон згодом знайшовся. Проте перед тим було багато галасу, сліз та переживань. Погодьтеся, це дуже неприємно. У моєї доньки також є телефон, не дуже дорогий, але вона поки що інший не просить. Знаєте, це питання дуже суперечливе. З однієї сторони мобільний є дуже необхідним атрибутом нашого життя, з іншої – він заважає, і навіть шкодить.
Сергій, військовослужбовець
- У мене немає потреби контролювати свою дитину за допомогою мобільного телефону, вважаю, це ще зарано. Мій син другокласник. Відразу після школи іде додому, обідає, робить уроки і аж тоді гуляє. За ним слідкує дружина, або я бачу його з вікна. Тому мобільний телефон ми йому поки що не купуємо. А там життя покаже, коли буде розуміти, що це не просто забавка, тоді побачимо.
Вікторія, учениця 5 класу
- Мені мій мобільний дуже подобається, у ньому є камера, мп3… Я щомісяця витрачаю на розмови 25 грн. Коли нецікаво на уроках, то через мобільний слухаю музику. Часом під партою розмовляю з друзями. А на перервах дзвоню мамі або сестрі.
Надія, вчитель
- Без мобілки моїй дитині не обійтися. Два рази на тиждень дочка ходить на танці. Інколи заняття тривають до пізна. Вона завжди дзвонить, щоб її зустріли. Минулого року Іринка ходила на додаткові уроки з англійської. Після занять вона телефонувала чоловікові, і він, повертаючись з роботи, заїжджав за нею. На уроках у школі дочці користуватися мобільним не дозволяємо. Проте діти є діти. Вони часто не зважають на заборону і все одно граються.
Тетяна, учениця 3 класу
- Я не знаю скільки коштує мій мобільний телефон. Мені його дуже давно купили. Я на кожній перерві дзвоню своїй мамі, щоб почути її голос. На уроці телефоном не бавлюсь, хіба що іноді картинки з дівчатами переглядаємо.
Ольга, молода мама
- Мобільний телефон купують дитині, батьки якої хочуть мати можливість контролювати свого нащадка. І це правильно. Набагато спокійніше, коли знаєш, що в будь-який момент можна зв'язатися із своєю дитиною. У мобільного є корисна функція нагадувань. Якщо дитина не дуже зібрана мобільний телефон може нагадати їй про різні невідкладні справи.
А також, якщо батьки навчили дитину в екстрених ситуаціях користуватися необхідними номерами, то у такому разі, навіть ризик життя дитини значно знижується.
Галина, пенсіонер
- Діти дуже люблять вихвалятися своїми іграшками, дорогими речами, мобільними телефонами... У такій ситуації може виникнути нездорове змагання між дітьми і поява розбіжностей у родині. Це дуже спірне питання. Телефон часто стає небезпечною іграшкою. Діти його можуть десь забути, загубити або телефон просто можуть украсти… Мобільний це також додаткові витрати для родини, особливо якщо дитина не може контролювати свої розмови.
Ігор, менеджер
- Сьогодні практично кожний школяр має мобільний. На уроках вони слухають музику або розмовляють під партами. З одного боку, школяреві потрібен телефон. Так батьки завжди знатимуть, де їхня дитина. Однак учні починають говорити посеред занять, гратися чи слухати музику. Це заважає вчителям. А ще маємо багато клопотів із крадіжками. Зазвичай мобілки відбирають за межами школи, але буває й серед своїх. Просто потрібно добре виховувати своїх дітей.
Юля, учениця 6 класу
- Я маю телефон Нокіа-6070. Щомісяця на розмови витрачаю до 5 грн. Мені мобілка потрібна тільки для зв’язку з мамою і татом.
Володимир, студент
- В нас люди, в основному, купують дорогі телефони аби тільки погратись.
Не розумію, для чого дитині в дитячому садку і в початкових класах телефон? Щоб батьки не хвилювалися? Колись не було мобильних телефонів, і батьки теж хвилювалися...
|
«Один день ночі»
Загальновідомо, що ставленням до людей із особливими потребами суспільство перевіряється на зрілість, відвертість і демократичність. У ньому, як у дзеркалі, можна побачити усі больові точки суспільного організму, його ціннісні орієнтації і перспективи розвитку. Втрата людиною можливості сприймати зорову інформацію справедливо вважається однією з найважчих форм втрати здоров'я. Це суттєво утруднює всіляки прояви життєдіяльності людини.
Усiх незрячих об’єднує одне: бажання повноцінно жити, наскільки дозволяє важка фізична вада. Проблеми незрячих, котрі проживають нині в Україні, майже всюди однакові. І нам усім потрібно прислухатися та допомагати їм.
13 листопада в приміщенні Центральної бібліотеки відбулась благодійна акція «Один день ночі» присвячена Міжнародному дню захисту сліпих.
Цей день - не привід для урочистих засідань, вітань... Він вимагає зосередження на ще не вирішених проблемах слабозрячих та сліпих верств населення. Серед них багато здібних, талановитих особистостей, які прагнуть до навчання, праці, прагнуть знайти своє місце в суспільстві. Можливості незрячих майже необмежені, якщо створити для їх розкриття необхідні умови.
Присутні на заході мали нагоду близько познайомитися з вражаючими успіхами сліпих у конкурсах, де потрібно було розпізнати монети та різноманітні крупи навпомацки.
Незамінним товаришем кожної незрячої людини є біла палиця - це символ сліпих і сліпоти. Вона вказує водіям транспортних засобів, що перед ними незряча людина. В Україні День білої тростини маловідомий, так само як і Міжнародний день сліпих. У нашій країні цю дату пов’язали з іменем французького педагога Валентина Гаюї, який заснував у Парижі перший у світі інтернат для сліпих, з якого і розпочалося масове навчання людей, позбавлених зору у 1784 році.
Для визначення шляху цiпок використовували здавна. Проте необхідно задуматися чи взагалі стала біла паличка в Україні символом сліпоти, тим, чим вона є, наприклад, на заході? У нас на білу паличку в руках сліпого не зважають навіть ті, хто за законом зобов’язаний це робити. Тому і гинуть при переході вулиць під колесами автомобілів незрячі, котрі вирішили без сторонньої допомоги перетнути пожвавлену магістраль, піднявши білу паличку. Для перехожих біла тростина теж нічого не значить. Вони перечіпляються через неї, наштовхуються на сліпого.
Сьогодні у більшості правлінь і ТПО проводяться заходи до Дня сліпих. Незрячі зустрічаються з представниками місцевої влади для вирішення своїх наболілих питань. Правління Старокостянтинівської ТПО УТОС висловило щиру вдячність усім, хто не байдужий до буденних проблем незрячих, за допомогу та милосердя. А гарний настрій усім подарував своїм чудовим виступом муніципальний фольклорний ансамбль імені В.Ножки.
Анна Музика
|
